Стратегія лікування і профілактики посттравматичного стресового розладу

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР, PTSD - Posttraumatic stress disorder) – це клінічний феномен, пов’язаний із впливом тяжких стресорів, таких як стихійні лиха, воєнні дії та тероризм.

У статті «Posttraumatic stress disorder: from diagnosis to prevention» (Xue-Rong Miao et al, 2018) було опубліковано аналіз на основі понад 3000 джерел бази PubMed, присвячених посттравматичному стресовому розладу.

Як правило, діагноз ПТСР встановлюють на підставі груп симптомів. Патогенез захворювання є багатофакторним і включає активацію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (HPA axis: Hypothalamic–pituitary–adrenal axis), імунну відповідь та генетичні особливості. Механізми, що призводять до ПТСР, до кінця не вивчені. Припускається, що у відповідь на стресор активується гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь, що призводить до аномального вивільнення глюкокортикоїдів і катехоламінів. Надалі це спричиняє імуносупресію з пригніченням метаболічних процесів. Методи лікування та профілактики є досить неоднорідними й варіюють від психологічних втручань до застосування фармакологічних препаратів.

Сучасні підходи до лікування та профілактики ПТСР охоплюють численні психологічні та медикаментозні методики, які можна розділити на три групи:

• Первинна профілактика – до травматичної події, включно із запобіганням самій події
• Вторинна профілактика – між травматичною подією та розвитком посттравматичного стресового розладу
• Третинна профілактика – після появи перших симптомів посттравматичного стресового розладу

Якщо вторинна й третинна профілактика пропонують численні методики, зокрема медикаментозну корекцію, то первинна профілактика все ще перебуває на початковому етапі розвитку.

Так, первинна профілактика застосовна переважно у групах ризику розвитку ПТСР, таких як військовослужбовці, пожежники, рятувальники та поліцейські. Основою первинної профілактики є психоосвіта, яка включає:

• Навички реагування на стрес
• Методи зниження тривоги
• Релаксацію
• Стратегії подолання труднощів
• Виявлення деструктивних думок та емоцій
• Зменшення тілесного напруження
• Вибір способу дії
• Контроль уваги
• Контроль регуляції емоцій

Більше релевантної інформації доступно за Діагностика та поширеність посттравматичного стресового розладу

Потенціал медикаментозного лікування спрямований на боротьбу з наслідками стресу, зокрема на формування пам’яті після стресової події. Використовують такі групи лікарських препаратів:

• Препарати, що впливають на гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему
• Препарати, що впливають на вегетативну нервову систему, особливо на симпатичний відділ: симпатолітичні препарати, такі як альфа- та бета-блокатори
• Опіати
• Антидепресанти – інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну; інгібітори моноаміноксидази (MAO)
• Антипсихотичні препарати
• Протисудомні препарати
• Бензодіазепіни

Серед препаратів із клінічно доведеним ефектом зменшення симптомів ПТСР (Jonas DE et al, 2013) застосовують:

• Флуоксетин
• Пароксетин
• Сертралін
• Топірамат
• Рисперидон
• Венлафаксин

Дані клінічних досліджень повідомляють, що медикаментозне лікування є найбільш ефективним, якщо його розпочати невдовзі після впливу травматичного фактора.

Однак слід зазначити, що дослідження в цій галузі все ще мають обмежений характер через суворі та складні етичні правила.

Більшість рекомендацій щодо психологічних втручань при ПТСР рекомендують:

• Когнітивно-поведінкову терапію
• Когнітивну терапію
• Терапію когнітивної обробки
• Когнітивну реструктуризацію
• Терапію навичок подолання труднощів, включно з терапією «щеплення» від стресу
• Експозиційну терапію
• Десенсибілізацію та репроцесинг рухами очей (EMDR - eye movement desensitization and reprocessing)
• Гіпноз і гіпнотерапію
• Короткотривалу еклектичну психотерапію

Додаткові релевантні факти доступні за Терапія ПТСР за допомогою психоделіків

Психологічні методики можуть застосовуватися як індивідуально з пацієнтом, так і в групах або сім’ях постраждалих. 32 рандомізовані контрольовані дослідження за участю 2935 пацієнтів із тривалістю спостереження до 6 місяців (Kline AC et al, 2018) продемонстрували позитивний терапевтичний ефект психологічних методик порівняно з іншими методами лікування. Порівняльні дані щодо застосування психологічних і медикаментозних методів лікування ПТСР недостатньо переконливі щодо переваги того чи іншого методу. Крім того, дані про такі несприятливі наслідки ПТСР, як смертність, суїцидальна поведінка, поведінка із самоушкодженням та відмова від лікування, були відносно рідкісними.

Діагностичні критерії посттравматичного стресового розладу залишаються складними та неоднозначними, що пов’язано з недостатньо добре вивченим феноменом ПТСР. Основні механізми ПТСР відображають зміни на різних рівнях як психологічних, так і органних модуляцій. З погляду лікування психологічні та медикаментозні методи забезпечують досить високий потенціал для позитивного перебігу захворювання, однак потребують розроблення системного підходу та вдосконалення симптоматичної терапії. ПТСР спричиняє не лише індивідуальні страждання пацієнта, але й призводить до порушення функціонування сім’ї та становить небезпеку для суспільства. Майбутні дослідження мають бути зосереджені на питаннях профілактики ПТСР, що дасть змогу знизити поширеність цього захворювання та запобігти впливу наслідків ПТСР на сім’ю й суспільство.

References

Miao XR, Chen QB, Wei K, Tao KM, Lu ZJ. Posttraumatic stress disorder: from diagnosis to prevention. Mil Med Res. 2018;5(1):32. Published 2018 Sep 28. doi:10.1186/s40779-018-0179-0

Author: Olena Vyrva, MD

Запитання та відповіді

Q1. Які три рівні профілактики ПТСР описані у статті?
Первинну профілактику проводять до травматичної події, вторинну – між подією та розвитком ПТСР, а третинну – після появи перших симптомів розладу.

Q2. Які дані щодо ефективності психологічних втручань наведені у статті?
У статті наведено 32 рандомізовані контрольовані дослідження за участю 2935 пацієнтів зі спостереженням до 6 місяців, які продемонстрували позитивний терапевтичний ефект психологічних методик порівняно з іншими методами лікування. Порівняльних даних було недостатньо, щоб встановити перевагу психологічного чи медикаментозного лікування.