Чи є МДКТ і МРТ взаємозамінними методами візуальної діагностики гриж шийного відділу хребта?

Огляд статті: Yi JS, Cha JG, Han JK, Kim HJ. Imaging of Herniated Discs of the Cervical Spine: Inter-Modality Differences between 64-Slice Multidetector CT and 1.5-T MRI. Korean J Radiol. 2015;16 (4):881-888. doi:10.3348/kjr.2015.16.4.881

Вступ

Біль у шиї (цервікалгія, cervicalgia) - неприємне (болісне) відчуття, яке хоча б раз у житті відчувало понад ⅔ населення планети. Однією з основних причин болю в шийному відділі хребта й верхніх кінцівках є цервікальна (шийна) радикулопатія (cervical radiculopathy). Найбільш частими причинами вертеброгенної шийної радикулопатії є грижа міжхребцевих дисків і шийний спондильоз, що призводить до компресії спинномозкових корінців. У пошуках епідеміологічних даних про поширеність цього захворювання ми зіткнулися з недостатністю інформації й вивченням цієї патології в Україні. Однак проведений ретроспективний аналіз даних у США встановив, що захворюваність у середньому становила 83,2 випадку на 100 тис. населення на рік1. При цьому захворюваність чоловіків вище, ніж жінок: 107,3 випадків на 100 тис. населення й 63,5 випадків на 100 тис. населення на рік відповідно1.

Грижа пульпозного ядра міжхребцевого диска є відносно рідкісною причиною шийної радикулопатії, яка зазвичай зустрічається у більш молодому віці, ніж спондильоз шийного відділу хребта1. Тому питання радіаційного ризику залишається актуальним. На сьогодні основним методом діагностики міжхребцевих гриж уважається магнітно-резонансна томографія ((МРТ), magnetic resonance imaging, MRI)). МРТ-дослідження не піддає пацієнта радіаційному опроміненню. Також під час МРТ-дослідження отримані зображення м'яких тканин мають високу роздільну здатність з безліччю площинних зображень. Комп'ютерна томографія (КТ) без контрасту має як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних відносяться: швидкість дослідження, менша кількість протипоказань, можливість 3D-реконструювання отриманих зображень. Обмежує діагностичні можливості наявність артефактів (рухових і від елементів плечового пояса), низької контрастності м'яких тканин і радіаційного впливу.

Нова технічна розробка – мультидетекторний комп'ютерний томограф ((МДКТ), multidetector-row computed tomography, MDCT) зменшує час сканування пацієнта до кількох секунд, що знижує вплив рухових артефактів, покращує просторову роздільну здатність і використовує більш тонку колімація. Також мають своє місце в діагностиці гриж шийного відділу хребта комп'ютерна томографія (КТ-дослідження) з використанням контрастної речовини (contrast-enhanced CT) і КТ-мієлографія (CT myelography). Ці методи діагностики частіше використовують у післяопераційному періоді. Чи є МДКТ і МРТ взаємозамінними методами візуальної діагностики міжхребцевих гриж шийного відділу хребта?

Методи/ Результати

Група корейських учених провела ретроспективне вивчення двох методів дослідження діагностики гриж міжхребцевих дисків шийного відділу хребта: 64-зрізового МДКТ і 1,5-т МРТ.

Три експерти проводили незалежну оцінку даних 51-го пацієнта (31-чоловік, 20-жінок), середній вік яких становив 49,2 року (у віковому діапазоні від 17 до 83 років). Було досліджено 5 сегментів шийного відділу хребта (C2-3, C3-4, C4-5, C5-6 і C6-7), загалом – 255 сегментів. Для опису контуру міжхребцевого диска використовувалися критерії оцінки міжхребцевих гриж поперекового відділу хребта Північноамериканської спільноти хребта (North American Spine Society, NASS). Для оцінки морфології диска відповідно до чьотирьохкласової системи, міжмодальна (між різними видами візуальної діагностики) достовірність (inter-modality agreements) між МДКТ і МРТ була оцінена серед трьох радіологів шляхом розрахунку коефіцієнта каппа Коена (cohen's kappa coefficient, κ). Зважений коефіцієнт каппа Коена використовувався, щоб з'ясувати, наскільки експерти одностайні в питанні кількості сегментів, залучених до патологічного процесу й безпосередньо пов'язаних з міжхребцевою грижею шийного відділу хребта (number of involved segments, NIS) й епіцентру грижі (Рисунок 1). Дві уявні (віртуальні) лінії проводилися вздовж внутрішньої поверхні ніжок дуг з обох сторін, потім міжпедикулярний простір поділявся далі на рівні частини і в результаті виходило 7 сегментів (Рисунок 2). Враховувалася експертна оцінка морфології міжхребцевого диска трьома лікарями-радіологами. Якщо під час інтерпретації даних дослідження схожий опис патології був хоча б між двома рецензентами – досягався консенсус. Якщо ж опис морфології між трьома радіологами розходився, експерти повторно переглядали дослідження, щоб дійти згоди. Коефіцієнт взаємної достовірності (interobserver agreement rate) між спостерігачами при визначенні морфології диска трьома рентгенологами знаходився в задовільній або помірній згоді (k = 0,39-0,53 для зображень МДКТ; k = 0,45-0,56 для МРТ). Коли морфологічно будова диска була розділена на два класи й чотири класи, коефіцієнти міжмодальної (між різними видами візуальної діагностики) достовірності (inter-modality agreement) були помірними (значення k = 0,59) й суттєвими (значення k = 0,66) відповідно. Міжмодальна достовірність під час оцінки кількості залучених сегментів (значення k = 0,78) й епіцентру (значення k = 0,79) була значною. МДКТ мала тенденцію недооцінювати ступінь ураження міжхребцевого диска в порівнянні з МРТ.

Обговорення

Спосіб життя, який стало вести людство, а також постійна напруга шиї внаслідок використання електронних девайсів, негативно впливають на шийний відділ хребта й на організм загалом. Це призводить до раннього розвитку дегенеративних патологій. Цервікальна радикулопатія є найбільш поширеним симптомом дегенеративних захворювань шийного відділу хребта. Саме тому питання найбільш точної та якісної діагностики є пріоритетним.

Кожен метод дослідження (МРТ та МДКТ) має як переваги, так і недоліки застосування (розглянуті в статті раніше) в діагностиці міжхребцевих гриж шийного відділу хребта. Неможна стверджувати, що для цього варто використовувати виключно МРТ-дослідження. МДКТ і МРТ - два види візуальної діагностики, які є взаємодоповнюючими. МРТ-дослідження на сьогодні більш інформативне й не несе променевого навантаження для пацієнта. Однак час дослідження займає не менше 30 хвилин і весь цей час пацієнт повинен залишатися нерухомим, що є незручним для пацієнта з болями. КТ-дослідження займає меншу кількість часу й вважається кращим методом для оцінки локалізації міжхребцевої грижі. МДКТ трохи поступається в діагностиці міжхребцевих гриж шийного відділу хребта, через те, що недооцінює ступінь міжхребцевої грижі в порівнянні з МРТ. У сучасній системі охорони здоров'я можливість проведення відразу двох видів дослідження надасть неоціненну допомогу для встановлення правильного діагнозу й планування хірургічного втручання, якщо воно буде необхідне.

Література

Kurupath Radhakrishnan, William J. Litchy, Michael W. o'fallon, Leonard T. Kurland, Epidemiology of cervical radiculopathy: A population-based study from Rochester, Minnesota, 1976 through 1990, Brain, Volume 117, Issue 2, April 1994, Pages 325-335

Рис. 1 Епіцентр і нумерація залучених сегментів грижі міжхребцевого диска на МРТ-зображенні. (Epicenter and number of involved segments (NIS) of herniated disc on MRI).

Жінка, 45 років, відчуття поколювання в лівій руці. А. Аксіальний зріз представлений в Т2 зваженому зображенні з наявністю протрузії в сегменті С5-С6 (добре диференціюються темні тканини диска й зв'язок від світлого зображення спинномозкового каналу) В. Вісім віртуальних ліній розмежовують сім сегментів і визначають епіцентр (6) і залучені сегменти (NIS ) (5, 6 і 7; тобто три сегменти) грижі міжхребцевого диска.

Дані статті: Yi JS, Cha JG, Han JK, Kim HJ. Imaging of Herniated Discs of the Cervical Spine: Inter-Modality Differences between 64-Slice Multidetector CT and 1.5-T MRI. Korean J Radiol. 2015; 16 (4): 881-888. doi: 10.3348 / kjr.2015.16.4.881

Рис. 2 Схематичне зображення семи віртуальних сегментів шийного хребця для оцінки епіцентру й нумерації залучених сегментів грижі міжхребцевого диска.

Дві уявні лінії (*) проведені уздовж внутрішньої поверхні ніжок дужок з двох сторін (праворуч і ліворуч) і додатково проведені чотири пунктирні лінії, які рівномірно розділяють міжпедікулярний простір. Крім того, проведені ще дві лінії, які відокремлюють рівномірні простори від ліній (*) проведених уздовж внутрішнього краю ніжок. У результаті на задній стороні тіла шийного відділу хребта проведено вісім віртуальних ліній і створено сім сегментів.