Технічне забезпечення мініінвазивного видалення остеоїд-остеоми з гіперостозом кортикального шару

Огляд статті: Filippiadis D, Gkizas C, Kostantos C, Mazioti A, Reppas L, Brountzos E, Kelekis N, Kelekis A. Cardiovasc Intervent Radiol. 2016 Oct; 39(10):1499-505. doi: 10.1007/s00270-016-1366-6. Epub 2016 May 26.

Згідно з проведеним дослідженням D. Filippiadis і його колег, частота виникнення остеоїд-остеоми становить 13% усіх доброякісних кісткових пухлин. Перші згадки про мінімально інвазивне видалення остеоїд-остеоми за допомогою КТ-контролю мають відношення до 90-х років минулого століття, так Voto S. J. і його команда в 1990 році застосували цей метод у 9 пацієнтів дитячого віку. Сутність методу полягала в перкутанному видаленні остеоїд-остеоми за допомогою набору для біопсії CORB. Однак у двох пацієнтів цей метод зазнав невдачі через великі розміри остеоїд-остеоми і значне потовщення кортикального шару, що є характерним при тривалих строках захворювання. Через два роки, у 1992 році, Rosenthal D. I. і співавтори дослідження опублікували перші клінічні результати використання радіочастотної абляції на додаток до механічного вилучення остеоїд-остеоми. Під час механічного видалення вогнища ураження центральної частини остеоїд-остеоми (нідуса), при надмірному утворенні кісткової маси, використання лише набору для кісткової біопсії значно подовжує час її проведення, а також може призвести до пошкодження ріжучої частини кісткової голки, що зі свого боку може стати причиною неможливості завершення процедури. Частина досвідчених хірургів, з метою полегшення просування до вогнища ураження кісткової голки для біопсії, використовує додатковий хірургічний інструмент – молоточок, обережно постукуючи ним по пластиковій частині кісткової голки. Такий метод, у певному відсотку випадків, пов'язаний з пошкодженням інструменту, що також може поставити під сумнів успішне завершення процедури.

У 2016 році група авторів на чолі з D. Filippiadis запропонувала використання акумуляторного дриля для доступу до вогнища остеоїд-остеоми з наступним його видаленням і обробкою сформованого кісткового дефекту з використанням методики радіочастотної абляції. Дослідження проведене на підставі ретроспективного аналізу скарг і об'єктивної клінічної оцінки стану 14 пацієнтів протягом 18 місяців після проведення процедури вказаної технології. У всіх пацієнтів мало місце потовщення кортикального шару не менше ніж у 2 рази порівняно з контрлатеральною ділянкою здорової кістки. Технологія проведення процедури наведена на рисунку 1.

Авторами був запропонований алгоритм виконання цієї хірургічної маніпуляції. Технічне забезпечення процедури складалося з: передопераційного одноразового внутрішньовенного введення антибіотиків за 45-60 хвилин до втручання, застосування комбінації місцевої анестезії й додаткової внутрішньовенної седації пацієнта, серцево-судинний моніторинг та комп'ютерно-томографічний контроль. Для анестезії використовували спінальну голку 22G – 9 см, з її допомогою обезболювали шкіру й окістя, а також тканини на шляху доступу. Голку для кісткової біопсії використовували діаметром 11G або 13G з довгою 102 мм і 150 мм відповідно. Для полегшення просування голки для кісткової біопсії застосували розсвердлювання каналу за допомогою акумуляторного дриля. Для обробки кісткового дефекту був використаний електрод діаметром 17G і довжиною 150 мм й активним наконечником 1 см (електрод AMICA RF, Італія). Загальний час абляції становив 6 хвилин при температурі від 85 до 90 °С. Після виконання процедури проводили моніторинг його стану протягом доби.

У результаті в усіх пацієнтів відзначали регрес больового синдрому і його відсутність протягом усього терміну спостереження. Середній час процедури становив 55 хвилин. Не було жодного ускладнення в процесі проведення процедури. Рецидив больового синдрому протягом всього терміну спостереження був відсутній у всіх пацієнтів без винятку.

Обговорення 

За одностайною думкою авторів цьоого дослідження, у порівнянні з великим хірургічним втручанням, мініінвазивна процедура має низку переваг: це косметичний результат, що важливо; відсутність грубих рубцевих контрактур після такої маніпуляції, виняток – ушкодження великих судинних і нервових структур під час доступу. Якщо порівнювати цю методику з аналогічними, то, за нашими спостереженнями, використання акумуляторного дриля дійсно скорочує час процедури, однак має потенційний ризик пошкодження інструменту, що може потребувати відкритого втручання. При локалізації вогнища остеоїд-остеоми в діафізі довгих кісток досить механічного руйнування вогнища ураження з вийманням його центральної частини – нідуса. При навколосуглобовій локалізації вогнища ураження доцільно зону дефекту механічного руйнування вогнища ураження доповнювати радіочастотною абляцією, бо, незважаючи на якісне його видалення, за відсутності рецидиву може зберігатися больовий синдром. Однак автори проведеного дослідження вважають, що радіочастотна абляція є золотим стандартом при лікуванні остеоїд-остеоми і використовують його при будь-якій локалізації вогнища.

Рис.  1

 А - Осьове КТ-сканування – остеоїд-остеома правої стегнової кістки у 25-річного пацієнта.

 B - Осьове КТ-сканування – введена спінальна голка 22-G для ілюстрації шляху доступу й застосування місцевої анестезії.

 C - Осьове КТ-сканування – зовнішня канюля системи Oncontrol просвердлена до остеоїдної остеоми.

 D - Осьове КТ-сканування.  Коаксіально вводиться порожниста біопсійна голка для відбору проб.

 E - Осьове КТ-сканування – після взяття проби кістки голку для біопсії витягають і коаксиально вводять радіочастотний електрод;  троакар, вилучений з очікуваної зони абляції.

 F - Осьове КТ-сканування після абляції, що ілюструє бажаний підхід до вогнища остеоїдної остеоми.

 Дані статті Filippiadis D, Gkizas C, Kostantos C, Mazioti A, Reppas L, Brountzos E, Kelekis N, Kelekis A. Cardiovasc Intervent Radiol.  2016 Oct;  39 (10): 1499-505.  doi: 10.1007 / s00270-016-1366-6.  Epub 2016 May 26.