Ударно-хвильова чи лазерна терапія: що говорить доказова база?

Екстракорпоральна ударно-хвильова терапія (Extracorporeal Shock Wave Therapy, ESWT) та лазерна терапія — низькоінтенсивна лазерна терапія (Low-Level Laser Therapy, LLLT) і високоінтенсивна лазерна терапія (High-Intensity Laser Therapy, HILT) — широко застосовуються в реабілітації пацієнтів із захворюваннями опорно-рухової системи.

Ці методи використовуються як неінвазивні способи зменшення болю, покращення функції та відновлення пошкоджених тканин. Однак широке клінічне застосування ще не означає доведеної переваги однієї технології над іншою.

Два систематичні огляди та метааналізи, опубліковані в журналі Lasers in Medical Science у 2024 та 2025 роках, дають змогу оцінити порівняльну ефективність цих підходів. Їхні результати не дають переконливих підстав вважати будь-який із методів універсально ефективнішим. Водночас якість та однорідність наявних досліджень поки не дозволяють зробити остаточний висновок.

Більше релевантної інформації доступно за LINK 

Чому порівняння цих методів має клінічне значення?

Захворювання опорно-рухової системи (musculoskeletal disorders, MSKDs) є однією з провідних причин хронічного болю, обмеження фізичної активності та зниження якості життя.

До цієї групи належать численні стани, зокрема хронічний біль у попереку, остеоартрит, тендинопатії, підошовний фасціїт, латеральний епікондиліт, синдром карпального каналу та інші захворювання суглобів, м’язів, сухожиль і періартикулярних тканин.

За даними одного з розглянутих оглядів, у 2019 році близько 1,71 млрд людей у світі жили з різними захворюваннями опорно-рухової системи. Масштаб проблеми пояснює постійний пошук ефективних неінвазивних методів лікування та реабілітації.

Чим відрізняються ударно-хвильова та лазерна терапія?

Екстракорпоральна ударно-хвильова терапія ґрунтується на впливі акустичних хвиль на патологічно змінені тканини. Передбачається, що механічна стимуляція може активувати процеси відновлення, впливати на локальний кровообіг, обмінні процеси та механізми болю.

Водночас ударно-хвильова терапія не є повністю стандартизованою процедурою. У дослідженнях застосовувалися радіальні та фокусовані хвилі, суттєво відрізнялися інтенсивність, частота, енергетичні параметри та кількість сеансів. У частині досліджень тип хвилі, що використовувалася, взагалі не був чітко зазначений.

Низькоінтенсивна лазерна терапія належить до методів фотобіомодуляції. Світлова енергія впливає на клітинні процеси та, ймовірно, сприяє зменшенню запалення й болю, покращенню мікроциркуляції та відновленню тканин. Також обговорюється її вплив на активність фібробластів і синтез колагену.

Високоінтенсивна лазерна терапія використовує вищу потужність і характеризується поєднанням фотобіологічного та теплового впливу. Передбачається, що вона дає змогу впливати на глибше розташовані тканини та може впливати на біль, запалення і процеси відновлення м’язово-сухожильних структур.

Таким чином, механізми впливу цих технологій відрізняються, проте клінічні цілі багато в чому однакові — зменшення болю та відновлення функції.

Низькоінтенсивна чи високоінтенсивна лазерна терапія: чи є перевага?

Систематичний огляд Saleh та співавторів, опублікований у 2024 році, включав 12 рандомізованих контрольованих досліджень за участю 704 пацієнтів.

У дослідженнях вивчалися різні захворювання: латеральний епікондиліт, синдром карпального каналу, хронічний неспецифічний біль у попереку, захворювання колінного суглоба, підошовний фасціїт і синдром субакроміального конфлікту.

Загалом суттєвих відмінностей між двома видами лазерної терапії за основними клінічними показниками виявлено не було.

Обидва методи демонстрували зіставний вплив на біль, функціональні обмеження, якість життя, електрофізіологічні показники та деякі параметри фізичної функції.

Окремі дослідження давали підстави припускати переваги низькоінтенсивної лазерної терапії щодо сили хвату. Водночас високоінтенсивна терапія демонструвала кращі результати за деякими ультразвуковими параметрами окремих м’язово-сухожильних структур.

Однак ці результати не можна розглядати як доказ загальної переваги однієї технології.

Автори підкреслюють суттєве обмеження: через відмінності між дослідженнями повноцінний кількісний аналіз був можливий лише для невеликої частини робіт. Відмінності стосувалися як характеристик пацієнтів, так і показників, що оцінювалися. Тому доказів недостатньо, щоб рекомендувати один вид лазерної терапії як пріоритетний.

Чи може ударно-хвильова терапія перевершувати лазерну?

Це питання стало центральним у систематичному огляді Hassan та співавторів, опублікованому у 2025 році.

До огляду увійшли 28 рандомізованих контрольованих досліджень і 1460 пацієнтів. У 18 дослідженнях порівнювали ударно-хвильову терапію з низькоінтенсивною лазерною терапією, а в 10 — із високоінтенсивною лазерною терапією.

Основними показниками, що оцінювалися, були біль, функціональний стан, м’язова сила, обсяг рухів і якість життя.

Головний результат виявився досить послідовним: за більшістю основних показників суттєвих відмінностей між ударно-хвильовою та лазерною терапією виявлено не було.

Невелику перевагу ударно-хвильової терапії було відзначено під час оцінювання короткострокового функціонального стану порівняно з низькоінтенсивною лазерною терапією. Однак результат перебував на межі статистичної значущості та супроводжувався значною неоднорідністю досліджень. Тому розглядати його як переконливий доказ переваги ударно-хвильової терапії не можна.

При порівнянні з високоінтенсивною лазерною терапією переваг ударно-хвильової терапії щодо функціональних показників виявлено не було.

Чи справді ESWT краще зменшує біль?

Однозначної відповіді на це питання сучасні дослідження не дають.

За короткострокової оцінки ударно-хвильова терапія не продемонструвала переконливої переваги перед низькоінтенсивною лазерною терапією щодо зменшення болю. Аналогічна картина спостерігалася під час порівняння з високоінтенсивною лазерною терапією.

Водночас результати залежали від конкретного захворювання.

Наприклад, при латеральному епікондиліті деякі дослідження вказували на перевагу високоінтенсивної лазерної терапії щодо зменшення болю. При підошовному фасціїті переконливих відмінностей між методами виявлено не було.

Це підкреслює важливий принцип: результати, отримані при одному захворюванні, не можна автоматично поширювати на всю групу захворювань опорно-рухової системи.

Як методи впливають на функцію та фізичні можливості пацієнта?

За даними метааналізу, вираженої та стійкої переваги однієї технології щодо відновлення м’язової сили виявлено не було.

Цікаво, що безпосереднє порівняння двох видів лазерної терапії продемонструвало перевагу низькоінтенсивного лазера за силою хвату. Однак ширший аналіз, який включав порівняння з ударно-хвильовою терапією, не підтвердив стійкої переваги будь-якого методу за цим показником.

Дані щодо обсягу рухів також обмежені. Лише невелика частина досліджень оцінювала цей показник, тому надійно визначити переваги будь-якої технології щодо обсягу рухів неможливо.

Схожа ситуація спостерігається під час оцінювання якості життя. В окремих дослідженнях виявлялися відмінності між методами, однак вони стосувалися окремих компонентів спеціальних шкал і не свідчили про стійку перевагу однієї технології щодо якості життя загалом.

Чому результати досліджень так важко зіставляти?

Головна проблема сучасної доказової бази — неоднорідність досліджень.

По-перше, у дослідженнях брали участь пацієнти з різними захворюваннями, різною тривалістю симптомів і різним ступенем вираженості патологічного процесу.

По-друге, значно відрізнялися самі протоколи лікування. Для ударно-хвильової терапії використовували різні види хвиль і різні параметри впливу. Для лазерної терапії відрізнялися довжина хвилі, потужність, енергетичні параметри, тривалість процедури та кількість сеансів. У деяких дослідженнях ці характеристики лікування були описані недостатньо детально.

По-третє, фізичні методи часто застосовувалися у складі комплексного лікування — наприклад, одночасно з лікувальною фізкультурою, іншими фізіотерапевтичними процедурами або традиційним лікуванням. Тому не завжди можливо визначити, який саме компонент забезпечив отримане покращення.

Нарешті, багато досліджень мали невелику кількість учасників і відносно короткий період спостереження.

Додаткові факти на пов’язані теми доступні за LINK 

Наскільки надійні наявні результати?

Якість доказів є одним із найважливіших обмежень.

У дослідженнях фізичних методів лікування складно повністю виключити вплив очікувань пацієнта та фахівця. Тому особливо важливо коректно організовувати маскування учасників, фахівців та оцінювачів результатів, коли це технічно можливо.

У розглянутих дослідженнях такі процедури застосовувалися непослідовно. У низці робіт учасники або фахівці знали, який метод лікування використовується, що потенційно могло впливати на суб’єктивну оцінку болю та функціонального стану.

Додатковою проблемою була неоднорідність результатів між дослідженнями. Навіть після проведення аналізу окремих підгруп відмінності зберігалися. Це ускладнює визначення того, які саме пацієнти отримують найбільшу користь від конкретної технології.

Оцінювання якості доказів за системою GRADE (Grading of Recommendations, Assessment, Development and Evaluations) також продемонструвало обмеження. За більшістю ключових показників рівень доказовості перебував у діапазоні від низького до дуже низького. Отже, нові якісні дослідження можуть суттєво змінити наявні висновки.

Що відомо про безпеку?

Обидва методи є неінвазивними, однак це не означає повної відсутності небажаних явищ.

Після ударно-хвильової терапії в дослідженнях повідомляли про локальний біль, почервоніння та крововиливи. Водночас інформація про небажані явища була представлена далеко не в усіх дослідженнях, що обмежує можливість повноцінної оцінки безпеки.

Для лазерної терапії оцінювання безпеки також недостатньо стандартизоване. Відмінності в параметрах впливу ускладнюють пряме порівняння небажаних явищ між дослідженнями.

Чи можна сьогодні визначити «найкращий» метод?

На підставі двох систематичних оглядів не можна стверджувати, що ESWT, LLLT або HILT є універсально найкращою технологією для лікування захворювань опорно-рухової системи.

Водночас важливо не робити протилежного висновку і не говорити, що ці методи неефективні.

Окремі дослідження демонструють позитивний вплив кожної з технологій на біль, функцію та інші клінічні показники. Проблема полягає в тому, що результати недостатньо однорідні та надійні для визначення стійкої переваги одного методу.

Тут принципово важливо розрізняти два твердження:

«Між методами не виявлено статистично значущих відмінностей» і «доведено, що методи однаково ефективні».

Перше підтверджується результатами низки досліджень. Друге — поки ні.

Що необхідно для формування надійніших рекомендацій?

Необхідні великі рандомізовані дослідження з чіткими критеріями діагностики, стандартизованими протоколами лікування та тривалим спостереженням.

Важливо окремо вивчати конкретні захворювання, а не об’єднувати в одному аналізі принципово різні патологічні стани. Необхідно також уніфікувати параметри впливу, детально описувати протоколи та використовувати однакові клінічно значущі показники.

Особливу увагу слід приділяти не лише статистичній значущості результатів, а й клінічній значущості— тобто тому, наскільки виявлене покращення справді важливе для пацієнта та його повсякденної функції.

Що сьогодні говорить доказова медицина?

Сучасні дані не підтверджують однозначної переваги екстракорпоральної ударно-хвильової терапії, низькоінтенсивної або високоінтенсивної лазерної терапії при захворюваннях опорно-рухової системи.

Ударно-хвильова терапія продемонструвала невелику перевагу перед низькоінтенсивною лазерною терапією за одним із короткострокових показників функції, однак якість цих доказів залишається недостатньою. При порівнянні з високоінтенсивною лазерною терапією переконливої перевагиударно-хвильової терапії не виявлено.

Аналогічно, пряме порівняння двох видів лазерної терапії не продемонструвало стійкої переваги низькоінтенсивного або високоінтенсивного лазера.

Наявні дані свідчать про відносну клінічну користь усіх трьох методів, але доказова база поки недостатня для впевненого надання переваги будь-якій одній технології.

Це не означає доведеної неефективності ESWT, LLLT або HILT. Однак і окремі позитивні результати не дають підстав вважати будь-яку з цих технологій доведено кращою за інші.

Для практикуючого лікаря вибір методу має враховувати конкретне захворювання, клінічну ситуацію, характеристики пацієнта та доступність терапії. Остаточне визначення оптимального підходу потребує масштабніших, стандартизованих і методологічно якісних досліджень.

References

1. Hassan MI, Saleh MSM, Sallam MH, Elkhodary HH, Sayed MM, Samy H, Mohamed AH, Ashour AS, Mosaid EM, Zaghloul MH, Elbathesh RE, Vaish H, Abdullah A, Mohammed A, Abdelhamed AI.Extracorporeal Shock Wave Therapy versus laser therapy in treating musculoskeletal disorders: a systematic review and meta-analysis. Lasers in Medical Science. 2025;40:194. DOI: 10.1007/s10103-025-04392-0.
2. Saleh MS, Shahien M, Mortada H, Elaraby A, Hammad YS, Hamed M, Elshennawy S. High-intensity versus low-level laser in musculoskeletal disorders. Lasers in Medical Science. 2024;39:179. DOI: 10.1007/s10103-024-04111-1.