Нові підходи до лікування ожиріння

Ожиріння — хронічне системне рецидивуюче захворювання, пов’язане з численними фізичними та психічними ускладненнями, такими як ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, фібриляція передсердь, цукровий діабет, апное уві сні, неалкогольна жирова хвороба печінки, депресія та багато інших.

В основі ожиріння лежить дисбаланс між споживанням і витратами енергії. Ця взаємодія регулюється складною мережею гормонів, мозкових центрів і впливами навколишнього середовища. Усі методи боротьби з ожирінням спрямовані на відновлення цього балансу.

Рекомендації щодо способу життя, харчування та фізичної активності у багатьох пацієнтів дають обмежений ефект і часто не дозволяють утримувати бажану масу тіла протягом тривалого часу.

Ожиріння стає дедалі поширенішим захворюванням, а в багатьох країнах — серйозним викликом для системи охорони здоров’я загалом. Сьогодні у світі налічується близько 650 мільйонів пацієнтів з ожирінням. У зв’язку зі складним комплексом метаболічних порушень ожиріння призводить до скорочення тривалості життя та передчасної смерті.

Нещодавні дослідження патофізіології ожиріння призвели до розробки цілого ряду перспективних фармакологічних препаратів, що гарантують ефективне та стійке зниження маси тіла, а водночас і лікування супутніх захворювань, пов’язаних з ожирінням. Водночас розширення знань про метаболізм ожиріння та поява цілого ряду препаратів сприяють розвитку прецизійного підходу в медицині.

Мета цього огляду — надати додаткові відомості про схвалені препарати центральної дії проти ожиріння, враховуючи не лише метаболічні та серцево-судинні ефекти, а й менш вивчені клінічні переваги та недоліки їх застосування для розширення фармакологічних можливостей хронічного контролю маси тіла (chronic weight management).

Більше релевантної інформації доступно за LINK 

Сучасні препарати проти ожиріння

Препарати проти ожиріння (AOM — anti-obesity medications) призначають у поєднанні з низькокалорійною дієтою та підвищеною фізичною активністю особам з індексом маси тіла (ІМТ) ≥30 кг/м2 і з супутніми захворюваннями, пов’язаними з ожирінням, такими як цукровий діабет 2 типу, артеріальна гіпертензія та дисліпідемія.

Наразі у США схвалено п’ять препаратів AOM для хронічного контролю маси тіла:

• ліраглутид (liraglutide);
• орлістат (orlistat);
• налтрексон/бупропіон (naltrexone/bupropion);
• фентермін/топірамат (phentermine/topiramate);
• семаглутид (semaglutide)/Оземпік.

У Європі схвалені ліраглутид, орлістат і налтрексон/бупропіон. Один препарат схвалений у Китаї (орлістат). Усі перелічені препарати мають різні механізми дії, що призводять до зниження маси тіла.

Одним із механізмів зниження маси тіла є система інкретинових гормонів (incretin hormone system). Головним представником цієї групи є глюкагоноподібний пептид 1 (GLP-1 — glucagon-like peptide 1). GLP-1 поєднує унікальні властивості: регулює рівень глюкози в крові, уповільнює травлення, подовжує відчуття ситості, знижує потяг до їжі. GLP-1 — це гормон, що вивільняється з гена проглюкагону в L-клітинах дистального відділу тонкої кишки та товстого кишечнику у відповідь на пероральне надходження поживних речовин. GLP-1 зв’язується з рецепторами GLP-1, експресованими в бета-клітинах підшлункової залози, слизовій оболонці шлунка, нирках, серці та гіпоталамусі. GLP-1 стимулює вивільнення та секрецію інсуліну при гіперглікемічних станах, уповільнює випорожнення шлунка та зменшує споживання їжі.

Ліраглутид і семаглутид були першими препаратами з подібним механізмом дії, схваленими для застосування.

Семаглутид — агоніст рецептора GLP-1. Препарат нещодавно схвалений Управлінням з контролю за продуктами і лікарськими засобами США (FDA) для контролю маси тіла.

Програма клінічних випробувань STEP (Semaglutide Treatment Effect in People with obesity) оцінювала щотижневе підшкірне введення семаглутиду 2,4 мг пацієнтам із надлишковою масою тіла або ожирінням. Серед інших аналогів семаглутид продемонстрував найбільшу ефективність зниження маси тіла — приблизно на 15% від початкової маси за 68 тижнів. Крім того, спостерігалося зниження факторів серцево-судинного ризику та покращення загального фізичного функціонування. Найпоширенішими побічними ефектами були транзиторні шлунково-кишкові явища легкого або середнього ступеня тяжкості, які зазвичай минали без припинення лікування. Семаглутид має тривалий період напіввиведення, потребуючи ін’єкції лише один раз на тиждень, що робить його застосування зручним для пацієнта.

Окремої уваги заслуговує тирзепатид — подвійний агоніст, що діє вже на дві поліпептидні ланки метаболізму. Він є синтетичним аналогом GLP-1 і шлункового інгібіторного поліпептиду (Glucose Dependent Insulinotropic Peptide — GIP). Впливаючи на регуляцію апетиту та енергетичний баланс, тирзепатид забезпечує підвищену ефективність порівняно з одноцільовими методами лікування. Крім того, у клінічних випробуваннях тирзепатид продемонстрував високу ефективність у регуляції рівня глюкози та лікуванні неалкогольної жирової хвороби печінки.

Додаткові факти на пов’язані теми доступні за LINK 

Висновок

Слід враховувати, що ожиріння завдає шкоди не лише соматичному, а й психічному здоров’ю, посилюючи такі стани, як депресія та тривожність. Зменшуючи потяг до їжі та стабілізуючи настрій, препарати AOM демонструють широкі можливості покращення психічного здоров’я в тому числі. Низка досліджень також підтверджує захисну дію препаратів AOM при розвитку таких нейродегенеративних захворювань, як хвороба Альцгеймера та паркінсонізм.

Ожиріння є складнішою проблемою, ніж просто надлишок маси тіла. Комплексний підхід до лікування цього мультифакторного захворювання змушує звернути увагу на нову групу AOM-препаратів центральної дії з багатоцільовим впливом на систему метаболізму загалом.

References

1. Chao AM, Tronieri JS, Amaro A, Wadden TA. Semaglutide for the treatment of obesity. Trends Cardiovasc Med. 2023;33(3):159-166. https://doi.org/10.1016/j.tcm.2021.12.008

2. Bergmann NC, Davies MJ, Lingvay I, Knop FK. Semaglutide for the treatment of overweight and obesity: A review. Diabetes Obes Metab. 2023;25(1):18-35. doi:10.1111/dom.14863

3. Guglielmi V, Bettini S, Sbraccia P, et al. Beyond Weight Loss: Added Benefits Could Guide the Choice of Anti-Obesity Medications. Curr Obes Rep. 2023;12(2):127-146. doi:10.1007/s13679-023-00502-7