Self-Care - Управління Здоров'ям І Хронічними Захворюваннями

Попри постійний розвиток національних систем охорони здоров’я, кількість хронічних захворювань зростає ще швидшими темпами. Такі стани, як цукровий діабет, серцево-судинні та онкологічні захворювання, хронічні респіраторні хвороби й ортопедична патологія, давно стали поширеними явищами. Зі збільшенням тривалості життя та старінням населення хронічні й часто невиліковні захворювання потребують інноваційних стратегій діагностики, лікування, спостереження та управління цими процесами.

Цікавим є той факт, що час, який пацієнт проводить із працівниками охорони здоров’я, у середньому становить лише 0,01% річного періоду. Решту часу пацієнти з хронічними захворюваннями проводять із людьми, які здійснюють догляд, або в колі сім’ї.

У цьому контексті особливий інтерес становить концепція SELF-CARE — самостійного догляду за собою. Цей новий підхід дає змогу пацієнтам, їхнім сім’ям і навколишньому соціуму брати на себе відповідальність за здоров’я, що допомагає зменшувати навантаження на системи охорони здоров’я й одночасно скорочувати розрив між професійною медичною допомогою та щоденним забезпеченням власного стану здоров’я.

Як організувати процес турботи про власне здоров’я?
Як налагодити процес управління хронічними захворюваннями?

Які концепції управління здоров’ям пропонує сучасна наука?

Відповіді на ці запитання представлені в цьому огляді.

Більше актуальної інформації доступно за LINK 

ЩО ТАКЕ SELF-CARE

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає SELF-CARE як здатність людей, сімей і спільнот підтримувати здоров’я, запобігати захворюванням і справлятися з інвалідністю за допомогою медичного працівника або без неї. SELF-CARE — це більше, ніж модний термін. Це комплексна стратегія підтримання здоров’я та управління захворюванням. Ця концепція виділяє три основні аспекти:

• підтримання SELF-CARE – діяльність, спрямована на стабілізацію стану, така як прийом лікарських засобів, збалансоване харчування та регулярні фізичні вправи;
• моніторинг SELF-CARE – постійне спостереження за симптомами та показниками здоров’я, такими як рівень глюкози в крові або артеріальний тиск;
• управління SELF-CARE – швидке реагування на погіршення стану, включно з консультацією лікаря та коригуванням плану лікування.

РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ SELF-CARE

Резилієнтність (resilience) — це здатність адаптуватися, відновлюватися та «повертатися до норми» після несприятливих обставин і складних випробувань. У цьому контексті резилієнтність — це процес успішної адаптації, коли життєві події заважають нам піклуватися про себе. До таких життєвих подій належать травми та стресові ситуації, зокрема втрата роботи або новий діагноз серйозного захворювання. Резилієнтність залежить від внутрішніх резервів людини та захисних факторів, таких як високий рівень самосвідомості, самооцінки, когнітивних і соціальних навичок, оптимізм і почуття гумору. Внутрішня сила знижується через низьку медичну грамотність, когнітивну дисфункцію та інші психологічні фактори, які можуть впливати на здатність піклуватися про себе. Резилієнтність також може залежати від соціального оточення, культурних факторів і самої системи охорони здоров’я.

ПАРТНЕРСТВО В SELF-CARE

Caregiver — новий термін, що означає особу, яка здійснює догляд. Caregiver передбачає лінійний зв’язок від особи, яка здійснює догляд, до пацієнта. У деяких джерелах літератури використовується інший термін — care partners (партнери з догляду), що підкреслює факт об’єднання пацієнта й партнера в єдине ціле в боротьбі із захворюванням.

Обидва терміни підкреслюють, що пацієнт унікальним чином пов’язаний зі своїм опікуном, а опікун, своєю чергою, залежить від поведінки та ставлення пацієнта. Пацієнти й опікуни впливають один на одного. У контексті хронічного захворювання обидва розглядають здоров’я як єдине ціле та стають взаємозалежними членами однієї команди, що зрештою дає змогу успішно управляти процесом боротьби із захворюванням.

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР У SELF-CARE

Різні фактори впливають на спосіб життя. Багато нездорових звичок, таких як вибір продуктів харчування, засвоюються в ранньому віці. Звички важко змінити. Крім того, фактори навколишнього середовища можуть перешкоджати здоровій поведінці. Відсутність мотивації до змін, звички та цілі також впливають на поведінку. Звички забезпечують відповідь за замовчуванням, тоді як цілі додають енергії та спрямовують дії, визначаючи бажаний стан. Спочатку цілі впливають на формування звички, мотивуючи дію, однак після формування звички контекстні сигнали автоматично її активують. Через активацію або гальмування люди діють відповідно до своїх звичок і переважних цілей.

Окрім складності людської поведінки, існують великі очікування щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій, так званої електронної або цифрової охорони здоров’я, які можуть сприяти зміні поведінки, допомагаючи людям здійснювати SELF-CARE і спрощуючи доступ до медичної та соціальної допомоги.

Хоча технології відіграють важливу роль, людський аспект SELF-CARE не можна недооцінювати. Члени сім’ї та близькі друзі незамінні для підтримки людей із хронічними захворюваннями. Роль близького оточення пацієнта охоплює три аспекти SELF-CARE:

• підтримка здорових звичок і дотримання режиму прийому лікарських засобів;
• моніторинг симптомів із метою подальшої інтерпретації даних про здоров’я;
• управління емоційною та логістичною підтримкою в кризові моменти.

Водночас догляд пов’язаний із численними викликами. Фізичне й емоційне вигорання, фінансове навантаження та обмежені ресурси часто стають важким тягарем для оточення пацієнта.

Додаткові факти на суміжні теми доступні за LINK 

ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ SELF-CARE

Наукові дослідження однозначно підтверджують цінність SELF-CARE. Нещодавній метааналіз 145 рандомізованих контрольованих досліджень за участю понад 36 000 осіб показав, що застосування SELF-CARE має помірний, але значущий вплив на покращення стану при хронічних захворюваннях, таких як діабет, гіпертензія та серцева недостатність. Наприклад:

• цукровий діабет 2 типу: SELF-CARE покращив контроль рівня глюкози (HbA1c);
• гіпертензія: контроль артеріального тиску покращився завдяки самоконтролю та корекції способу життя й харчування;
• астма та ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень): спостерігалося покращення функції легень і якості життя серед учасників, які застосовували рекомендовані методи SELF-CARE.

Попри позитивні результати, залишається низка невирішених питань. Багато досліджень виявляють некоректність представлення даних, що підвищує ризик помилкових трактувань. Крім того, культурні відмінності, низька медична грамотність і наявність кількох хронічних захворювань часто ускладнюють зусилля щодо SELF-CARE.

ІННОВАЦІЇ У СФЕРІ SELF-CARE

Технології почали відігравати ключову роль у SELF-CARE. Від носимих фітнес-трекерів до застосунків з AI (штучним інтелектом), інновації у сфері цифрового здоров’я спрощують складні аспекти SELF-CARE. Наприклад:

• цифрові інструменти охорони здоров’я: мобільні застосунки дають змогу пацієнтам відстежувати симптоми, встановлювати нагадування про прийом лікарських засобів і дистанційно консультуватися з медичними фахівцями;
• віртуальна реальність (VR, virtual reality): експериментальні втручання з використанням VR підвищують залученість пацієнтів і їхню впевненість у власних силах;
• штучний інтелект (AI, artificial intelligence): аналіз персональних даних пацієнта допомагає сформулювати прогноз, запобігти ускладненням і вжити превентивних заходів.

Дослідження підкреслюють потенціал цих інструментів, особливо щодо моніторингу режиму прийому лікарських засобів і підвищення грамотності пацієнтів. Однак інтеграція цих інновацій у рутинну практику потребує вирішення проблем доступності, вартості та навчання користувачів.

МАЙБУТНЄ SELF-CARE

Щоб концепція SELF-CARE досягла свого повного потенціалу, необхідно звернути увагу на кілька ключових аспектів:

• покращення якості досліджень та їх стандартизація підвищать надійність отриманих результатів;
• поведінкова економіка у вигляді стимулювання та формування звичок сприятиме стійкій практиці SELF-CARE;
• політична підтримка сприятиме SELF-CARE через фінансування, освітні програми та громадські кампанії;
• використання AI допоможе персоналізувати SELF-CARE, адаптуючи її до індивідуальних потреб і культурних контекстів.

ВИСНОВОК

SELF-CARE є фундаментальним механізмом управління хронічними захворюваннями, даючи людям змогу брати на себе відповідальність за власне здоров’я й одночасно знижуючи навантаження на системи охорони здоров’я. Переваги методу очевидні: покращення якості життя, зменшення кількості госпіталізацій і покращення результатів лікування. Однак реалізація повного потенціалу SELF-CARE потребує спільних зусиль: інтеграції технологічних інновацій, підтримки пацієнтів і надійної державної політики. Необхідність моніторингу хронічних захворювань робить SELF-CARE надійним і стійким інструментом для сучасної охорони здоров’я.

References

Iovino, P., Uchmanowicz, I., & Vellone, E. (2024). Self-care: An effective strategy to manage chronic diseases. Advances in clinical and experimental medicine : official organ Wroclaw Medical University, 33(8), 767–771. https://doi.org/10.17219/acem/191102

Riegel, B., Dunbar, S. B., Fitzsimons, D., Freedland, K. E., Lee, C. S., Middleton, S., Stromberg, A., Vellone, E., Webber, D. E., & Jaarsma, T. (2021). Self-care research: Where are we now? Where are we going?. International journal of nursing studies, 116, 103402. https://doi.org/10.1016/j.ijnurstu.2019.103402

Lee, C. S., Westland, H., Faulkner, K. M., Iovino, P., Thompson, J. H., Sexton, J., Farry, E., Jaarsma, T., & Riegel, B. (2022). The effectiveness of self-care interventions in chronic illness: A meta-analysis of randomized controlled trials. International journal of nursing studies, 134, 104322. https://doi.org/10.1016/j.ijnurstu.2022.104322