Діагностичні особливості візуалізації кісткових пухлин: традиційна рентгенографія і МРТ

Огляд статті: Gemescu IN, Thierfelder KM, Rehnitz C, Weber MA. Imaging Features of Bone Tumors: Conventional Radiographs and MR Imaging Correlation. Magn Reson Imaging Clin N Am. 2019; 27 (4): 753-767. doi: 10.1016 / j.mric.2019.07.008

Вступ

Пухлини кісток є досить складною для диференціальної діагностики патологією, що обумовлено їх відносною рідкістю, особливо, якщо мова йде про непрофільні установи, в яких подібні пацієнти знаходяться досить часто. Із появою в нашому житті комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ), які можуть для більшої ефективності додатково застосовуватися з уведенням контрастних речовин (КР), діагностика кісткових пухлин отримала «нове життя». Знаходяться все нові ознаки, за якими можна точніше поставити діагноз, або, принаймні, звузити діагностичний пошук. Зявилася можливість побачити ті зміни, які раніше були недоступні: стан кісткового мозку й м'яких тканин, що оточують масив пухлини. Водночас, класична рентгенографія на сьогодні залишається найважливішим методом променевої діагностики новоутворень кісток, особливо в лікувальних установах первинної ланки. Поряд з простотою, дешевизною й швидкістю отримання результату під час класичного рентгенологічного дослідження, є можливість оцінити агресивність пухлини й структуру її матриксу. Отже, стає зрозуміло, що для максимально ефективної роботи лікар-рентгенолог повинен володіти в однаковій мірі всіма діагностичними методами. Для проведення сьогоднішнього огляду ми вибрали статтю наших колег із Німеччини й Румунії, в якій автори проводять порівняльний аналіз слабких і сильних сторін кожного методу й розглядають питання семіотики у разі різних видів новоутворень кісток. У своїй роботі колеги акцентують увагу на таких аспектах: вік пацієнта, локалізація, кількість вогнищ ураження й розміри новоутворення, залучення кортикального шару, періостальна реакція (ПР), основні семіотичні ознаки, які характеризують стан матриксу й деструкції кістки у випадку тієї чи іншої патології.

Вік пацієнта, локалізація пухлини, кількість патологічних ділянок і ступінь їх вираженості. Колеги з Німеччини виділили ці характеристики як одні з найбільш важливих. Наприклад, під час проведення діагностики та диференціальної діагностики вік людини є однією з важливих характеристик. Це пов'язано з тим, що за інформацією, представленою в статті, кожній пухлині, за рідкісним винятком, притаманний прояв у певних вікових періодах. В якості прикладу колектив авторів наводить зміни в кістках у разі саркоми Юінга, які дуже схожі на метастатичне ураження й мієлому. Однак дві останні патології зустрічаються у людей старше 40 років, у той час як саркома Юінга характерна для пацієнтів у віці від 10 до 20 років. Ще одним цікавим правилом є наступне: новоутворення хребта у пацієнтів старше 30 років, швидше за все, будуть доброякісними (виняток – остеосаркома й саркома Юінга). Локалізація пухлини також має важливе значення, оскільки більшість злоякісних новоутворень зазвичай розташовується в довгих кістках, тоді як остеоїд-остеома, лімфома, хондросаркома й мієлома частіше локалізуються в хребцях і кістках таза. Водночас автори відзначають, що розмір пухлини сам собою не може свідчити як в сторону гіршого прогнозу, так і в сторону більш оптимістичного варіанту розвитку хвороби. Незважаючи на це, новоутворення розміром більше 6 см необхідно розглядати з позиції високої ймовірністі злоякісності. Також для диференціальної діагностики остеоїд-остеоми й остеобластоми розмір пухлини набуває важливого значення: якщо пухлина менше 15 мм, то мова, швидше за все, йде про остеоїд-остеому. Під час аналізу остеохондроми особливу увагу необхідно приділити хрящовій «шапочці»: розмір більше 15 мм повинен насторожити лікаря щодо можливого виникнення злоякісної пухлини (рис. 1). Кількість патологічних вогнищ у кістках також має своє трактування: зазвичай усі пухлини солітарні. У разі множинних уражень необхідно виключити захворювання крові й метастази, множинну мієлому. Винятки – енхондроматоз і фіброзна дисплазія (ФД).

Далі нас знайомлять з класифікацією Лодвік-Мейдвелла (Lodwick-Madewell), автори якої розробили основні рентгенологічні типи деструкції кісток за наявності пухлин. Свою роботу вони обґрунтували кореляцією між біологічною активністю пухлини й рентгенологічними ознаками (рис. 2). У діагностичному пошуку можна виділити наступні принципи:

1.Що доброякісніше пухлина, то краще виражений обідок склерозу й навпаки.

2. Доброякісні пухлини не дають ПР.

3. Доброякісні пухлини не дають м’якотканинний компонент.

Винятки з цих правил такі: аневризмальна кісткова кіста (АКК), еозинофільна гранульома, агресивна гемангіома. Далі докладніше зупинимося на рентгенологічних ознаках кісткових пухлин відповідно до класифікації Лодвік-Мейдвелла.

1. Тип IA – характеризується наявністю добре відмежованих від нормальної кістки ділянок (вогнищ) деструкції зі склеротичними контурами. Така рентгенологічна картина типова для наступних новоутворень: неосифікуюча фіброма, солітарна кісткова кіста, фіброзна дисплазія, ліпома, внутрішньокісткова гангліома (рис. 3). Автори статті відзначають, що контур новоутворення має бути проаналізований з внутрішньої й зовнішньої сторони. За наявності чіткого внутрішнього контуру й розпливчастого зовнішнього, мова може йти про остеомієліти, еозинофільну гранульому або асептичний некроз.

2. Тип IB – осередки (ділянки) деструкції добре відмежовані від навколишньої тканини, але не мають склеротичних контурів. Тип IB притаманний наступним патологічним станам: гігантоклітинна пухлина, енхондрома, еозинофільна гранульома, фіброзна дисплазія, множинна мієлома, деякі саркоми з низьким ступенем злоякісності.

3. Тип IC – ділянки (вогнища) деструкції в кістці не мають чітких контурів, що вказує на інфільтрацію навколишніх тканин. Така рентгенологічна картина відзначається у разі гігантоклітинної пухлини, енхондроми, метастазів, саркоми.

4. Тип II «побита міллю кістка» – відображає високий рівень агресивності пухлини. Являє собою множинні осередки деструкції овоїдної форми, діаметром від 2 до 5 мм, які розташовані вздовж довгої осі кістки. Такий тип характерний для метастазів, остеосаркоми, мієломи, лімфоми, хондросаркоми.

5. Тип III «проникаючий» – найагресивніший. Являє собою множинні дрібні вогнища деструкції, які не мають чітких країв і погано візуалізуються. Також відзначається руйнування кортикального шару й наявність м’якотканинного компонента. Такий тип зустрічається у разі злоякісних новоутворень (метастази, множинна мієлома, остеосаркома, хондросаркома, саркома Юінга, лімфома).

Ми повинні відзначити, що в оригіналі статті вищевказана інформація представлена докладніше. Рекомендуємо для більш повного розуміння нюансів класифікації Лодвік-Мейдвелла перейти за посиланням, розміщеним на початку нашого огляду.

Форма країв новоутворення також може надати додаткову інформацію, яка в деяких випадках спрощує діагностичний пошук. Таке трапляється не завжди. Наприклад, фестончастий контур може визначатися як у злоякісних пухлин (хондросаркома, хордома, адамантинома), так і у доброякісних новоутворень (енхондрома, хондробластома, хондроміксоїдна фіброма) (рис. 4, 5). Що стосується МРТ, то автори статті вважають послідовність Т1-зважених зображень (Т1-ЗЗ) найбільш прийнятною для оцінки стану контурів патологічної ділянки. Однак у разі підозри на інфільтрацію пухлиною прилеглих м'язів і суглобів, рекомендовано проводити МРТ із застосуванням гадолінієвого контрасту. Під час оперативного втручання бажано здійснити інтраопераційну МРТ, що дозволяє оцінити правильність резекції пухлини й скорегувати необхідний обсяг хірургічного втручання.

Пухлинний матрикс на рентгенограмі визначається у вигляді вогнища (ділянки) деструкції або склерозу з наявністю деструкції всередині нього, який буде помітний лікарю-рентгенологу тільки за умови розміру не менше 30% від загального обсягу пухлини. Тому для більш точної діагностики рекомендується додаткове дослідження за допомогою МРТ, яке в деяких випадках може допомогти відразу поставити діагноз (наприклад, у разі ліпоми або АКК). Не варто забувати, що за допомогою МРТ можна оцінити стан м'яких тканин і кісткового мозку, які не видно під час проведення рентгенографії. КТ у порівнянні з вищевказаними методами дає можливість краще проаналізувати нюанси мінералізації новоутворення й можливі кортикальні зміни. Автори нагадують, що більшість м'язово-скелетних пухлин має на Т2-ЗЗ гіперінтенсівний вид, за винятком остеоїд-остеоми, остеобластоми, лімфоми, остеосаркоми, остеобластичних метастазів. Під час контрастування часто видно картини «арок» і «кілець», що пов'язано з виборчим накопиченням контрастної речовини по периферії новоутворення. У хрящових злоякісних і доброякісних пухлинах можливе виникнення ділянок кальцинації різних розмірів і форми: у вигляді точок, неправильних овалів, кілець, «грудочок» і т.п. Такі зміни добре видно як на класичній рентгенограмі, так і під час проведення МРТ і КТ (рис. 4). Крім хрящових пухлин звапновані ділянки можуть бути виявлені в центральній частині ліпом і у випадку локального остеонекрозу. Під час діагностики пухлин поряд з оцінкою кальцинатів може допомогти аналіз кісткових трабекул, що виникають у разі пухлинного процесу. В якості прикладу автори наводять такі особливості трабекул в залежності від типу новоутворення. Товсті, грубі трабекули характерні для хондроміксоїдної фіброми, тонкі – для гігантоклітинної пухлини, лобулярні для неоссіфіцірующей фіброми, радіальні для менінгіоми, горизонтальні для АКК.

Іноді пухлина або кіста містить рідину. У такому випадку ідеальним методом дослідження є МРТ із застосуванням Т1-ЗЗ (рис. 6), на якому чітко видно рівень рідина-рідина. Така картина є характерною для АКК, але може зустрічатися й у разі інших патологічних станів. За наявності ознак кортикальної деструкції автори статті рекомендують проведення пункції новоутворення з наступним гістологічним дослідженням вмісту. Також тривожним маркером є виявлення свіжого крововиливу в пухлину і «розрідження» некрозу.

Перш ніж розпочати опис типів ПР, коротко нагадаємо основні особливості анатомії окістя. Воно огортає всю кістку зовні за винятком суглобових поверхонь, які покриті хрящем, і складається з двох шарів: зовнішнього фіброзного й внутрішнього клітинного. До кістки периост кріпиться за допомогою колагенових волокон, які отримали назву Шарпеєвських. Під час механічної стимуляції періост здатний продукувати нову кісткову тканину. Саме з цим пов'язана наявність ПР за різних патологічних процесів. Відзначимо, що ПР не є специфічною, тому вона не відображає біологічну суть пухлини, її поширеність, терміни появи і т.п. Крім того, периост стає видимим на рентгенограмах після його мінералізації, що відбувається між 10 і 21 днем після первинного ушкодження. Автори статті виділяють дві великі групи ПР: позитивні (з продукуванням кістки) і негативні (з редукуванням кістки). У мехжах цієї статті буде розглянута тільки перша група. Основним завданням лікаря, який аналізує рентгенограми, КТ-зображення й МРТ-скани є розмежування агресивних і неагресивних періостальних нашарувань (ПН). Основним фактором у такому випадку буде динаміка розвитку ПР: за умови доброякісного перебігу пухлини ПН будуть розвиватися повільно й навпаки. Однак, німецькі колеги відзначають, що ця ознака не є абсолютною. Так, у разі остеомієліту може розвинутися агресивна ПР, а у разі остеосаркоми – неагресивна. Важливе значення надається й розташуванню ділянок ПР: білатеральність говорить про системні захворювання. Автори акцентують нашу увагу на тому, що ПР не є специфічним проявом і може бути фактором оцінки агресивності процесу за одним загальним принципом: що вище активність патологічного процесу й швидше його прогресування, то «більш злоякісними» виглядають ПН під час досліджень з використанням променевих методів діагностики. МРТ є більш чутливим методом, оскільки вона дозволяє набагато раніше визначати реактивні зміни окістя. Для оцінки стану періоста рекомендується проводити МРТ Т2-ЗІ, насиченням сигналу від жирової тканини й інверсією-відновленням спинного відлуння. Водночас, на відміну від класичного рентгенологічного методу, МРТ має в оцінці ПР високу специфічність, негативну прогностичну цінність і помірну чутливість. Автори використовують таку класифікацію ПР (риc. 7):

1. солідна;

2. одношарова;

3. багатошарова;

4. спікулоподібні розростання за типом «кінчиків волосся»;

5. спікулоподібні розростання за типом «сонячної корони»;

6.трикутник Кодмена ( «переривчаста ПР»);

7. комплексна.

Умовно ці типи можна розділити на неагресивні й агресивні. До першої групи належать солідна й одношарова, а до другої – усі інші. Особливу тривогу щодо агресивності зростання являє комплексна ПР, яка складається з 3-6 у будь-якій комбінації. Солідна реакція може бути товстою або тонкою, вона стабільна в часі й відображає повільну осифікацію периоста у разі зростання доброякісних пухлин, консолідуючому переломі, хронічному остеомієліті (рис. 8, 9). Одношарова ПР виникає як результат гіперемії, яка стимулює перетворення фібробластів в остеокласти й відокремлює від кортекса одиничний шар кістки товщиною від 1 до 2 мм. Гіперемія може бути результатом крововиливу, пухлини, локального скупчення гною. Така реакція характерна для доброякісних пухлин або запальних захворювань. Правда, у статті йдеться про те, що у разі саркоми Юінга можливий розвиток одношарової ПР. Багатошарова («цибулинна») ПР має вигляд як множинні дугоподібні, паралельні один одному шари окостеніння, які розділені проміжками, що містять судини й м'які тканини. Механізм утворення такої специфічної картини до кінця не відомий. Багатошарова ПР може супроводжувати як доброякісні патологічні процеси (остеомієліт, стрес-переломи, хондробласти, аневризмальну кісту), так і злоякісні новоутворення (саркому Юінга, остеосаркому), в зв'язку з чим такий прояв патологічного процесу автори відносять до середньо-агресивних ознак (рис. 10). Нагадаємо, що спікулоподібні периостальні розростання поділяються на дві групи: за типом «кінчиків волосся» і за типом «сонячної корони». Морфологічно така ПР виникає в результаті розростання періоста навколо судинних каналів і Шарпеєвських волокон, які подовжуються внаслідок пухлинної інфільтрації. Перша група являє собою довгі, тонкі розростання, які розташовані паралельно одне одному й перпендикулярно кортикальному шару. Найбільшої довжини такі спікули досягають у центрі пухлини, поступово скорочуючись до її периферії. Картина «кінчиків волосся» характерна для остеосаркоми, саркоми Юінга, лейкемії (рис. 11). ПР за типом «сонячної корони» вважається віддзеркаленням більш агресивних варіантів новоутворень. Вона складається з радіальних стрічкоподібних розростань у комбінації з пухлинним матриксом, і зазвичай спостерігається тільки у випадку злоякісних пухлин, але не є для них патогномонічною. Це відбувається через те, що спікули відображають тільки напрямок росту пухлини, тому використовувати їх для диференціальної діагностики між різними видами новоутворень не є можливим.

Переривчаста ПР відображає розвиток агресивного патологічного процесу. Субстратом такої реакції служить розростання пухлини з подальшим розривом периоста. Зростання пухлинних мас може супроводжуватися крововиливами, запаленням з формуванням гнійних виділень, які відшаровують періост так швидко, що він не встигає формувати нову кісткову тканину. У результаті утворюється характерна рентгенологічна картина, яка називається в західній медичній літературі трикутником Кодмена. У нас така семіотична ознака отримала назву «козирка». Переривчаста ПР може бути одиничною, багатошаровою, з наявністю спікул або без них. Найчастіше вищеописана картина характерна для остеосаркоми, саркоми Юінга, метастазів. Змішана ПР супроводжує зростання пухлин з високим ступенем злоякісності.

Залучення кортикального шару в патологічний процес може проявлятися під час рентгенологічного дослідження декількома ознаками: потовщення, фестончатість контуру, деструкція / розрив. Фестончатість контуру відображає ерозію кістки в результаті її пошкодження, яка найчастіше вражає ендост. Така ознака розвивається як у разі доброякісних, так і в разі злоякісних пухлин (рис. 5). Ступінь вираженості цієї ознаки ураження кортикального шару може допомогти під час диференціальної діагностики близьких між собою доброякісних і злоякісних пухлин. Автори наводять як приклад енхондром і хондросарком з низьким ступенем злоякісності: якщо ерозійні зміни зачіпають більше 2/3 товщини кортекса, то на перше місце необхідно ставити злоякісну пухлину.

Потовщення кортикального шару спостерігається за наявності різних типів остеосарком, у разі саркоми Юінга, хондросаркоми, остеоїд-остеоми. Зазвичай у випадку злоякісних пухлин має місце значне потовщення кортикального шару, але водночас автори зазначають, що гемангіоендотеліома й світлоклітинна хондросаркома призводять до витончення кортекса. Кортикальна деструкція / розрив найчастіше супроводжує розвиток злоякісної пухлини. Водночас, така ознака може зустрічатися й у випадку доброякісних новоутворень. Наприклад, у разі фіброзної дисплазії, остеобластоми, АКК, неосифікуючої фіброми (рис.12). Як ми бачимо, щоб уникнути діагностичних помилок кожна з вищеперелічених ознак повинна бути оцінена в сукупності з іншими семиіотичними й клінічними особливостями виявленої пухлини.

Висновки

Незважаючи на розвиток методів променевої діагностики, встановлення остаточного діагнозу у разі різних типів кісткових пухлин досі є досить складним завданням. З появою МРТ виникли не тільки нові можливості, але й нові труднощі, пов'язані з великою кількістю відкритих променевих ознак, що створюють певну картину, характерну для різних типів пухлин. Проте, саме МРТ на сьогодні є тим методом, який дозволяє найбільш правильно провести діагностичний пошук. Водночас, традиційна рентгенографія все ще залишається затребуваною та є хорошим методом оцінки стану матриксу пухлини й ступеня її агресивності.

Рисунок 1. Рентгенограми лівого колінного суглоба в бічній (А) і прямий (В) проєкціях. МРТ того ж пацієнта. (C) сагітальне T2-ЗЗ, (D) коронарне T1-ЗЗ, (E) аксіальне T2-ЗЗ із придушенням жиру, (F) аксіальне Т1 із придушення жиру після застосування гадолінієвого контрасту. Відзначається наявність остеохондроми проксимальної третини малогомілкової кістки. Видно перехід губчастої кістки зі здорової ділянки на пухлину й тонкий склеротичний кортикальний шар, який оточує переважно хрящовий матрикс.

Дані статті: Gemescu IN, Thierfelder KM, Rehnitz C, Weber MA. Imaging Features of Bone Tumors: Conventional Radiographs and MR Imaging Correlation. Magn Reson Imaging Clin N Am. 2019; 27 (4): 753-767. doi: 10.1016 / j.mric.2019.07.008.

Рисунок 2. Схематичні зображення основних типів кісткової деструкції за класифікацією Лодвік-Мейдвелла. Тип IA (географічний з обідком склерозу), тип IB (географічний без обідка склерозу), тип IC (географічний з погано диференційованими краями), тип II ( «побитий міллю»), тип ІІІ (проникаючий).

Дані статті : Gemescu IN, Thierfelder KM, Rehnitz C, Weber MA. Imaging Features of Bone Tumors: Conventional Radiographs and MR Imaging Correlation. Magn Reson Imaging Clin N Am. 2019; 27 (4): 753-767. doi: 10.1016 / j.mric.2019.07.008.

Рисунок 3. Чоловік 54 років. Гангліозна кіста. (A) Рентгенограма правого плечового суглоба в прямій проєкції. Відзначається наявність у проксимальній третині плечової кістки ділянок деструкції з чіткими, склеротичними контурами. (B) коронарне T1-ЗЗ, (C) аксіальне МРТ-зображення з придушенням жиру й зважене за протонною щільністю, (D) коронарне МРТ-зображення з придушенням жиру й зважене за протонною щільністюі. Відзначається наявність великих гомогенних кіст з рівними краями.

Рисунок 4. 23-річна жінка. Енхондрома стегнової кістки. (А) сагітальне Т1-ЗЗ, (В) коронарне МРТ-зображення, зважене за протонною щільністю, і (С) рентгенограма дистальної третини стегна в бічній проєкції. Матрикс пухлини складається з двох типів тканини: кальцинованого й некальцинованого хряща. Перший тип видно на рентгенограмі у вигляді ділянок просвітлення, на МРТ Т1-ЗЗ як гіподенсний, а на сканах МРТ послідовності, зваженої за протонною щільністю як гіперденсна ділянка. Кальцинована частина енхондроми визначається у вигляді ділянок підвищеної щільності на класичній рентгенограмі. Під час МРТ-дослідження кальцінати видно як гіперденсні ділянки. Затемнення у вигляді «смужок зебри» пов'язані з наявністю у хворого в анамнезі недосконалого остеогенезу.

Рисунок 5. Жінка 38 років з енхондромами проксимальної третини плечової кістки. (А) Рентгенограма плечового суглоба в прямій проєкції, (В) МРТ в коронарній проєкції з використанням режиму придушення жиру й зважування за протонною щільністю. (С) У режимі Т1-ЗЗ у коронарній проєкції. На МРТ-сканах чітко видно фестончастий контур пухлини.

Рисунок 6. Зображення основної фаланги ІІІ пальця стопи 18-річного пацієнта з наявністю аневризмальної кісткової кісти. (А) передопераційна рентгенограма, (В) післяопераційна рентгенограма, (С) коронарне МРТ-зображення, зважене за протонною щільністю з насиченням сигналу від жирової тканини, (D) коронарне Т1-ЗЗ із насиченням сигналу від жирової тканини, (Е) коронарне зображення з відновленням спинного відлуння.

Рисунок 7. Типи ПР: (A) солідний, (B) одношаровий, (C) багатошаровий,

(D) за типом «кінчиків волосся», (E) за типом «сонячної корони», (F) трикутник Кодмена.

Рисунок 8. (А) Рентгенографія коліна в прямій і (В) бічний проєкції. МРТ із використанням послідовності зі зважуванням за протонною щільністю в коронарній проєкції (С), насиченням сигналу від жирової тканини в аксіальній проєкції (D), коронарним Т1-ЗЗ і (Е) Т1-зображенням із насиченням сигналу від жирової тканини в коронарній проєкції (F ). Відзначається наявність солідної ПР за медіальним контуром стегнової кістки. Остеомієліт.

Рисунок 9. Остеоїд-остеома лівої великогомілкової кістки у 17 юнаків. (А) Рентгенограма гомілки в прямій проєкції, (В) аксіальне КТ-зображення, (С) МРТ в аксіальній площині, зважене за протонною щільністю з насиченням сигналу від жирової тканини. Відзначається наявність вогнища деструкції (білі стрілки), яке оточене солідною ПР.

Рисунок 10. (А, В) Саркома Юінга. Рентгенограми дистальної половини лівого стегна 3-річного хлопчика в прямій і бічній проєкції. (С) МРТ у коронарній проєкції із застосуванням Т1-ЗЗ із насиченням сигналу від жирової тканини й застосуванням гадолінію, який містить контраст. (D) МРТ в аксіальній проєкції із застосуванням Т1-ЗЗ із насиченням сигналу від жирової тканини й застосуванням гадолінію, який містить контраст. (E) МРТ в аксіальній проєкції із застосуванням Т2-ЗЗ із насиченням сигналу від жирової тканини. Відзначається наявність багатошарової ПР (за типом «цибулини»). Білою стрілкою вказано трикутник Кодмена ( «козирок»), сформований біля верхньої межі пухлини.

Рисунок 11. Гострий лейкоз у 6-місячного хлопчика. (А) Аксіальне КТ-зображення голови із застосуванням контрастної речовини. (В) Аксіальне Т2-ЗЗ МР-зображення цього ж пацієнта. Відзначається наявність тонких спікул у кістках черепа.

Рисунок 12. (А) сагітального Т1-ЗЗ, (В) сагітальне зображення, зважене за протонною щільністю з насиченням сигналу від жирової тканини, (С) рентгенограма в прямій проєкції колінного суглоба 23-річної жінки. Неосифікуюча фіброма. У проксимальному епіфізі великогомілкової кістки відзначається неоднорідна ділянка остеосклероза з наявністю множинних просвітлінь. Контури патологічного утворення чіткі, нерівні. На МРТ-сканах помітне часткове руйнування прилеглого до пухлини кортикального шару.