Прихований двійник запаморочення: вивчення вестибулярної мігрені

Вестибулярна мігрень (ВМ) - це поширене, але часто недіагностоване захворювання, яке зачіпає близько 3% загальної популяції та від 7% до 16% пацієнтів у клініках неврології та нейроотології. ВМ характеризується нападами запаморочення поряд із традиційними симптомами мігрені й часто залишається без діагнозу через варіабельний прояв, що може містити запаморочення, порушення рівноваги або зорові розлади без характерного головного болю. Вважається, що ця варіабельність виникає через складні взаємодії між вестибулярними та трійчастими шляхами, що сприяють феномену, який називається «центральною сенситизацією», за якого виникає підвищена чутливість до вестибулярних стимулів.

Цей стан особливо поширений серед жінок, що, можливо, пов'язано з гормональними змінами, і частіше трапляється у людей із супутніми порушеннями вегетативної системи або сполучної тканини, що ще більше ускладнює діагностику. Лікування ВМ включає стандартні профілактичні методи для мігрені, а нещодавні дослідження показують обнадійливі результати для препаратів, націлених на шлях кальцитонін-ген-зв'язаного пептиду (CGRP), які можуть зменшити як мігренозні, так і вестибулярні симптоми.

Значимість ВМ підкреслюється її впливом на якість життя, оскільки симптоми часто призводять до значної інвалідизації. Поліпшення діагностичної обізнаності та визнання ВМ як окремої клінічної сутності необхідні для запобігання хибного діагнозу як функціональних або психологічних розладів й оптимізації догляду за цією групою пацієнтів.