Розуміння малярного висипу

Малярний висип, який часто називають метеликовим висипом, є характерним шкірним проявом, що спостерігається при різних захворюваннях. Він проявляється у вигляді еритематозного висипу, який може бути плоским або таким, що піднімається, що охоплює перенісся і щоки, зазвичай не зачіпаючи носогубні складки. Цей висип може бути тимчасовим або прогресувати, зачіпаючи великі ділянки обличчя. Малярний висип асоціюється переважно із системним червоним вовчаком (СЧВ) і є діагностичним критерієм СЧВ згідно з Американським коледжем ревматології. Він також зустрічається при інших формах вовчака, включаючи дискоїдний вовчак і підгострий шкірний вовчак. Диференціальний діагноз включає целюліт, розацеа, бешихове запалення, дерматоміозит і пелагру. Ефективне лікування починається із захисту від сонця, що передбачає використання відповідного одягу, сонцезахисних кремів і зміни поведінки. Також необхідно лікувати основне захворювання.

Малярний висип пов'язаний із кількома станами. Переважання цих станів варіюється. Розацеа вражає близько 5.46% населення світу, особливо серед світлошкірих європейців. За оцінками, у США на СЧВ страждають 1.5 мільйона осіб, водночас найбільша поширеність спостерігається в Північній Америці. Дерматоміозит має захворюваність 9.63 випадки на мільйон осіб.

Діагностика малярного висипу потребує комплексного клінічного анамнезу й фізикального обстеження. Лабораторні тести, зокрема загальний аналіз крові та специфічні маркери, такі як АНФ для СЧВ, є необхідними. Для дерматоміозиту важливі шкірні біопсії й регулярні оцінки м'язових ферментів. Лікування малярного висипу специфічне для кожного стану. Антибіотики є основним методом лікування целюліту й бешихового запалення. Лікування СЧВ і дерматоміозиту передбачає захист від сонця, кортикостероїди й імунодепресанти. Лікування розацеа зосереджене на топічних препаратах і антибіотиках, тоді як пелагра лікується пероральним прийомом ніацину.