Туберкульоз: постійна глобальна проблема

Туберкульоз (ТБ) залишається найважливішою глобальною проблемою охорони здоров'я, що посилюється пандемією COVID-19, яка значно порушила контроль над туберкульозом і збільшила смертність. Показово, що пандемія відволікла ресурси охорони здоров'я і призвела до різкого скорочення на 50% випадків виявлення випадків туберкульозу в 2020 році, побічно викликавши, за оцінками, 400 000 додаткових випадків смерті від туберкульозу. Таке різке скорочення кількості виявлених випадків, імовірно, недооцінює істинний тягар, оскільки системи охорони здоров'я, перевантажені Covid-19, щосили намагаються підтримувати ефективну діагностику й лікування туберкульозу.
Історично глобальна захворюваність на туберкульоз сягнула піку приблизно 2003 року, але поступово знижувалася, аж поки пандемія COVID-19 не повернула це зростання назад. Історично глобальна захворюваність на туберкульоз сягнула піку приблизно 2003 року, але поступово знижувалася, доки пандемія COVID-19 не повернула це зростання назад. Захворювання непропорційно вражає країни з низьким і середнім рівнем доходу, створюючи навантаження на системи охорони здоров'я, які відчувають нестачу ресурсів. Найвищий тягар хвороб спостерігається в Індії та Китаї, водночас у країнах Африки на південь від Сахари спостерігаються найвищі показники захворюваності, а в країнах колишнього Радянського Союзу спостерігається високий рівень захворюваності на туберкульоз із лікарською стійкістю.
Необхідні інновації в галузі управління й контролю туберкульозу. Стратегія ВООЗ з ліквідації туберкульозу, спрямована на зниження захворюваності на 20% в період з 2015 по 2020 рік, не досягла своїх цілей, підкресливши поточні проблеми в боротьбі з цим захворюванням. Оскільки туберкульоз продовжує становити серйозну загрозу для здоров'я в усьому світі, для пом'якшення його впливу необхідні постійні зусилля й інновації в діагностиці, лікуванні чи стратегіях контролю.