Приховані витрати ГЕРХ: вибір варіантів лікування на тлі зростаючого навантаження на охорону здоров'я

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) - поширене захворювання, що вражає від 10% до 20% дорослих у західних країнах і близько 5% в Азії. У США щорічно реєструється понад 5,6 мільйона візитів до лікарів, пов'язаних із ГЕРХ, що є значним навантаженням на систему охорони здоров'я. За оцінками, економічний вплив ГЕРХ і його ускладнень призводить до прямих витрат, що перевищують 18 мільярдів доларів на рік, в основному через широке використання інгібіторів протонної помпи (PPI). Непрямі витрати, включно з втратою продуктивності праці, ще більш значні, досягаючи 75 мільярдів доларів.

Захворювання діагностується насамперед на підставі таких симптомів, як печія і регургітація, однак ці симптоми можуть бути недостатньо точними індикаторами рефлюксу, що створює певні перешкоди для постановки діагнозу й лікування. Відповідно до поточних рекомендацій, PPI є першим вибором для лікування, а ендоскопію проводять за наявності стійких симптомів або тривожних ознак, таких як дисфагія, анемія і втрата ваги. Хоча PPI ефективні в лікуванні ГЕРХ, до 40% пацієнтів відчувають лише часткове полегшення, що вимагає подальшого обстеження і, в деяких випадках, хірургічного або ендоскопічного втручання.

Патофізіологія ГЕРХ є мультифакторіальною і містить транзиторне розслаблення нижнього стравохідного сфінктера, ожиріння, сповільнене спорожнення шлунка й грижу стравохідного отвору діафрагми. Ці фактори сприяють стійкості симптомів, незважаючи на лікування, що вимагає більш деталізованого підходу до управління. Поряд із фармакотерапією рекомендуються зміни способу життя, такі як зниження ваги та коригування пози під час сну. У тих випадках, коли медикаментозне лікування виявляється неефективним, розглядаються хірургічні методи, як-от фундоплікація, а також інноваційні ендоскопічні техніки, хоча вони пов'язані з ризиками і можуть не підходити всім пацієнтам.