Застійний дерматит: приховані небезпеки венозної недостатності

Застійний дерматит (ЗД), також відомий як венозна екзема або гравітаційний дерматит, є хронічним запальним захворюванням шкіри, що вражає переважно нижні кінцівки, особливо в літніх людей із хронічною венозною недостатністю (ХВН). ХВН призводить до венозної гіпертензії через венозний рефлюкс, за якого ретроградний кровообіг спричиняє підвищення тиску, що призводить до пошкодження шкіри й підшкірних тканин. Клінічно ЗД проявляється еритематозними та екзематозними бляшками, які часто супроводжуються такими симптомами, як свербіж, лущення, сухість і гіперпігментація. Якщо захворювання не лікувати, воно може посилитися і призвести до болісних венозних виразок.

Основним методом лікування ЗД є компресійна терапія, спрямована на зменшення венозної гіпертензії, набряку і змін шкіри. Компресійні панчохи й бинти часто призначають для поліпшення венозного відтоку і зниження симптомів. У випадках, коли компресійної терапії недостатньо, можуть бути проведені невеликі хірургічні втручання, такі як ендовенозна абляція або склеротерапія, для усунення венозного рефлюксу. Топічні кортикостероїди часто використовуються для лікування запальних аспектів ЗД, забезпечуючи полегшення свербежу й екземи.

Незважаючи на наявність цих методів лікування, все ще відсутні затверджені препарати, спеціально націлені на шкірні симптоми ЗД. Нові підходи, такі як топічні інгібітори фосфодіестерази 4, перебувають на стадії клінічних випробувань, що наголошує на необхідності ефективніших методів лікування, спрямованих безпосередньо на запальні шляхи, які беруть участь у розвитку ЗД. У міру старіння населення й збільшення поширеності ХВН очікується зростання кількості випадків ЗД, що підкреслює важливість ранньої діагностики й комплексного лікування.