Профілактика й лікування делірію у відділенні інтенсивної терапії

Делірій - це поширена форма органної дисфункції, що вражає дорослих у критичному стані та є причиною високої смертності. Незважаючи на поширеність цієї патології, точні механізми, що лежать в основі делірію, залишаються невідомими. Історично так склалося, що лікування делірію у відділенні інтенсивної терапії становило значні проблеми, насамперед через обмежену ефективність фармакологічної терапії. Однак автори з Нешвілла, штат Теннессі, дають стислий опис історичних спостережень і переважних рекомендацій у цьому питанні. Примітно, що сучасні керівництва не рекомендують рутинне використання галоперидолу або атипових нейролептиків для профілактики або лікування делірію у дорослих у критичному стані, незважаючи на їхнє колись широке визнання як терапевтичних методів у 2002 році. Замість цього фармакологічні стратегії лікування й профілактики делірію передбачають використання дексмедетомідину, препарату, що забезпечує регуляцію циклу сон-неспання і має седативні властивості. Немедикаментозний підхід охоплює ABCDEF режим: A - оцінка та усунення болю, B - контроль спонтанного пробудження й дихання, C - вибір знеболення й седації, D - рання діагностика делірію та лікування, E - забезпечення ранньої рухливості та F - залучення до реабілітації сім'ї.