Органоїдна технологія тканинної інженерії

Тканинна інженерія стала багатообіцяючим напрямком розв'язання проблем, пов'язаних з обмеженнями моделей дослідження розвитку органів і нестачею донорів під час трансплантації. Перші спроби замінити втрачені зуби штучними, отриманими з кістки, передували зародженню цієї галузі, розпочаті тисячі років тому. Органеїди, тривимірні біологічні структури, що відображають органи in vivo, почалися з роботи Джеймса Г. Рейнвальда й Говарда Гріна в 1970-х роках. 

Сучасні органоїдні технології зосереджені на різних ембріональних шарах:

• органели ектодерми: імітуючи тканини мозку і шкіри, органели, отримані з ектодерми, дають уявлення про розвиток нервової системи і захворювання.
• органели мезодерми: Успішна реплікація нирок, що походять із зачатка сечоводу та проміжної мезодерми, демонструє потенціал органоїдної технології, хоча необхідні подальші вдосконалення.
• дефінітивні органели ендодерми: використовуючи схожість розвитку, ці моделі дозволяють вивчати різні органи ендодерми.

Додатки органоїдів охоплюють наукові дослідження й моделювання захворювань, пропонуючи часткову імітацію органів in vivo для вивчення розвитку, хвороб, раку та реакції на ліки. Залишаються проблеми, зокрема зрілість органоїдів, придатність розмірів для трансплантації, відтворюваність і відсутність життєво важливих компонентів взаємодії тканин in vivo, як-от судинна, нервова чи імунна системи.