Магній і мігрень: що свідчать дані досліджень

Чому це важливо: На мігрень щороку страждає близько 15% людей, і багато пацієнтів отримують від сучасних препаратів лише часткове полегшення. Огляд, опублікований у 2025 році в журналі Nutrients, підсумовує понад 30 років досліджень магнію. Автори пояснюють, як дефіцит магнію може провокувати мігрень, чому звичайні аналізи крові часто його не виявляють і наскільки переконливі дані щодо внутрішньовенного та перорального магнію.

Як дефіцит магнію підживлює мігрень

Магній стабілізує мембрани нейронів, бере участь в енергетичному обміні та регулює вивільнення нейромедіаторів. Ключову роль він відіграє на рівні NMDA-рецептора, кальцієвий канал якого в нормі блокує. За нестачі магнію посилюється глутаматне збудження, кальцій надмірно надходить у нейрони, а цей каскад запускає вивільнення субстанції P, запалення та оксидативний стрес. Дефіцит магнію також сприяє кортикальній поширюваній депресії та узгоджується з гіпотезою енергетичного дефіциту при мігрені, адже магній є кофактором АТФ-залежних реакцій.

Дефіцит, який аналізи можуть не показати

У сироватці крові міститься лише невелика частка магнію організму, тому нормальний сироватковий рівень не виключає зниження внутрішньоклітинних запасів. Недостатнє надходження магнію з їжею трапляється часто, і прихований дефіцит може підвищувати схильність до мігрені навіть за нормальних лабораторних показників. В одному дослідженні низький рівень магнію в сироватці асоціювався зі значно вищою ймовірністю гострого головного болю в людей з мігренню.

Що показують дослідження

Під час гострих нападів кілька рандомізованих досліджень показали, що внутрішньовенне введення магнію сульфату швидко зменшувало біль, а частина пацієнтів позбувалася болю за 15–30 хвилин. В одному дослідженні ефект тривав найдовше в пацієнтів з низьким рівнем іонізованого магнію. Для профілактики пероральний магній знижував частоту та інтенсивність нападів у зведених аналізах. Утім, загальна картина неоднорідна: деякі метааналізи оцінили доказовість як обмежену, а дослідження різняться за дизайном, добором пацієнтів, дозою та сіллю магнію. Побічні ефекти були легкими, переважно припливи або відчуття печіння під час інфузії.

У цифрах

• ~15%: частка населення, яка щороку має напади мігрені
• 1–2%: частка загального магнію організму, що міститься в сироватці
• Близько половини: частка населення США з недостатнім надходженням магнію з їжею
• 21 РКД: метааналіз, що показав полегшення через 15–45 хвилин після внутрішньовенного магнію та рідші й слабші напади на тлі перорального магнію

Для практики

Магній недорогий, доступний і добре переноситься, його можна поєднувати зі стандартним лікуванням мігрені. Внутрішньовенний магній є варіантом для лікування гострого нападу, особливо за підозри на дефіцит, а пероральний можна розглядати для профілактики, з раціоном, багатим на магній, як основою. Потрібні більші стандартизовані дослідження, які порівняють магній із сучасними препаратами від мігрені.

Джерело: Dominguez LJ, Veronese N, Sabico S, Al-Daghri NM, Barbagallo M. Magnesium and Migraine. Nutrients. 2025;17(4):725. doi:10.3390/nu17040725