Втома як головна скарга

З огляду на широке поширення стомлюваності, як частої скарги серед пацієнтів, і проблеми, з якими стикаються лікарі у процесі діагностики, ця стаття німецьких експертів пропонує комплексний, заснований на фактичних даних, діагностичний і терапевтичний огляд. Мета полягає в тому, щоб запропонувати стандартну стратегію діагностики пацієнтів, у яких, як і раніше, зберігається незрозуміла втома. Цей симптом виявився складною проблемою, яка не має загальноприйнятої патофізіології. Стратегії, зазвичай використовувані для терапії цього стану, передбачають тривалі періоди відпочинку й сну поряд зі зменшенням або усуненням потенційних джерел надмірного стресу. У медичній сфері поняття, відоме як синдром хронічної втоми, нещодавно зазнало номенклатурної зміни на "хворобу системної непереносимості фізичного навантаження" (SEID). Для цього синдрому характерна тривала стомлюваність, що зберігається щонайменше півроку, супроводжується наявністю від чотирьох до шести супутніх симптомів. До них належать утома, порушення режиму сну, м'язовий і суглобовий дискомфорт, головні болі й цервікалгія, порушення когнітивних функцій, ортостатичні симптоми та зниження повсякденної активності. Під час диференціальної діагностики необхідний ретельний розгляд спектра патологій. Психічні захворювання, онкологія, анемія, ендокринні порушення, інфекційні агенти, захворювання печінки, а також вплив чинників довкілля є тими патологіями, які клініцисти повинні враховувати під час постановки точного діагнозу й подальшої ефективної терапії.