Хронічний кашель: нові знання про діагностичні проблеми й підходи до лікування

Хронічний кашель, що визначається як стійкий кашель, який триває понад вісім тижнів, зачіпає близько 10% дорослого населення і є частою причиною медичних консультацій. Незважаючи на свою поширеність, діагностика й лікування хронічного кашлю залишаються складними через безліч можливих причин. Гострий кашель зазвичай асоціюється з респіраторними інфекціями, тоді як хронічний кашель може бути спричинений такими станами, як астма, хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або синдром кашлю верхніх дихальних шляхів (СКВДШ). У більш рідкісних випадках кашель може бути пов'язаний із серйозними захворюваннями, такими як рак легенів, інтерстиціальна хвороба легенів або туберкульоз.

Оновлені німецькі клінічні рекомендації 2021 року пропонують структурований підхід до діагностики й лікування хронічного кашлю. Це передбачає ретельний збір анамнезу, виключення "тривожних симптомів", як-от кровохаркання, задишка та значна втрата ваги, а також проведення базових діагностичних тестів, як-от рентгенографія грудної клітки й дослідження функції легенів. Якщо конкретна причина не встановлена, можуть бути застосовані емпіричні методи лікування астми, СКВДШ або ГЕРХ.

Для пацієнтів із нез'ясовним або рефрактерним хронічним кашлем немедикаментозні методи лікування, такі як логопедична терапія та фізіотерапія, показали багатообіцяючі результати. Фармакологічні варіанти, такі як габапентин і низькі дози морфіну, використовуються "поза показаннями" в деяких випадках, водночас клінічні випробування підтверджують їхню ефективність у зниженні симптомів кашлю. Незважаючи на досягнення, значна частина пацієнтів із хронічним кашлем залишається недіагностованою або недолікованою, що підкреслює необхідність подальших досліджень для розроблення індивідуальних методів лікування й діагностики.