Амфетамін - фармакологічна та клінічна перспектива

Як повідомляється в Journal of Psychopharmacology, амфетамін був визнаний ефективним засобом від синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (ADHD) та інших захворювань центральної нервової системи, включаючи нарколепсію. Незважаючи на його широке використання в Сполучених Штатах, його застосування в Європі було порівняно стриманим. Під час Другої світової війни різні форми амфетамінів набули популярності для сприяння пробудженню, що призвело до значного сплеску виробництва. Це стало причиною того, що цей препарат потрапив на незаконний ринок, сприяючи визнанню зловживання амфетаміном у 1950-х роках.
Основною функцією амфетаміну є підвищення синаптичних концентрацій моноамінових нейромедіаторів, тим самим опосередковано збільшуючи норадренергічну та дофамінергічну нейротрансмісію в центральній нервовій системі. Вживання амфетаміну, яке клінічно використовується для боротьби з втомою, для пригнічення апетиту та лікування нарколепсії, пов’язане з очікуваними побічними ефектами, такими як анорексія, втрата ваги та безсоння. Загальновідомо, що люди, які вживають наркотики в рекреаційних цілях або мають залежність, часто вводять психостимулятори в дозах, які значно перевищують рекомендовані для терапевтичних цілей. Крім того, для досягнення оптимального фармакологічного впливу максимальна кількість препарату має швидко досягти центральної нервової системи.