Швейцарські консенсусні рекомендації щодо інфекцій сечовивідних шляхів у дітей

Ключові положення

Огляд

Ці консенсусні рекомендації швейцарських дитячих нефрологів, інфекціоністів і урологів оновлюють швейцарські рекомендації 2013 року щодо діагностики та лікування ІСШ у дітей. Головний висновок: тактика залежить від віку та клінічної картини — ретельний збір і посів сечі, антибіотики з урахуванням віку та чутливості збудника, УЗД після пієлонефриту, суворіші показання до інвазивної візуалізації і, як правило, відмова від профілактики. Рекомендації охоплюють дітей від новонароджених до 16 років, але не стосуються дітей з відомим імунодефіцитом і внутрішньолікарняної ІСШ.

Підозра на ІСШ і рівень ураження

До чинників ризику належать вроджені аномалії нирок і сечовивідних шляхів (CAKUT), сімейний анамнез міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР) або хвороб нирок, необрізані немовлята чоловічої статі, порушення відтоку сечі або дисфункціональне сечовипускання, закреп і перенесені чи рецидивні ІСШ. Дитину з бактеріурією та гарячкою слід вважати хворою на гострий пієлонефрит, а не на цистит. Жоден маркер запалення не дає змоги надійно підтвердити чи виключити пієлонефрит, але повторно низькі рівні С-реактивного білка (менше 20 мг/л) або прокальцитоніну (менше 0,5 мкг/л) роблять його менш імовірним; УЗД не може ні довести, ні виключити його.

Збір і посів сечі

У немовлят і дітей раннього віку еталонними методами є катетеризація сечового міхура та надлобкова пункція; у дітей, які контролюють сечовипускання і готові до співпраці, перевагу надають середній порції сечі, а в молодших дітей прийнятною альтернативою є збір чистої порції під час спонтанного сечовипускання (clean catch). Сечоприймачі використовують лише для виключення ІСШ, накладають на 15–30 хвилин, і таку сечу не відправляють на посів. Ріст одного уропатогена щонайменше 10 000 КУО/мл у сечі, отриманій катетером, або щонайменше 100 000 КУО/мл у середній порції з високою ймовірністю вказує на ІСШ; ріст 2 і більше видів, як правило, свідчить про контамінацію. Безсимптомну бактеріурію не слід виявляти скринінгом і лікувати.

Антибактеріальна терапія

Вибір препарату та шляху введення залежить від віку, клінічної картини та чинників ризику, а стартове лікування коригують за результатами визначення чутливості. Парентеральну терапію рекомендують дітям молодше 60 днів, а також у разі сепсису, блювання чи поганого годування. У Швейцарії емпіричними пероральними препаратами є амоксицилін/клавуланат або цефалоспорин 3-го покоління. Дитину слід повторно оглянути на 3–5-й день; якщо посів не дав значущого росту, антибіотик скасовують і розглядають інший діагноз. Випадки з полірезистентними збудниками обговорюють з дитячим інфекціоністом.

Візуалізація після пієлонефриту

УЗД у гострій фазі рекомендоване при атиповій інфекції (наприклад, сепсис, слабкий струмінь сечі, об'ємне утворення в животі чи сечовому міхурі, підвищений креатинін або відсутність відповіді на адекватні антибіотики протягом 48 год) і при рецидивній ІСШ; в інших випадках його можна виконати пізніше. МЦУГ рекомендована лише при CAKUT або розширенні сечових шляхів на УЗД (ізольоване легке розширення ниркової миски 10 мм і менше не є показанням), слабкому струмені сечі, інфекції, спричиненій не E. coli, відсутності відповіді протягом 48 год, підвищеному креатиніні, порушеннях електролітів або артеріальній гіпертензії, а також при 2 і більше епізодах пієлонефриту. Рання МЦУГ, протягом 8 днів від початку антибіотикотерапії, не впливає на виявлення МСР; контрастне УЗД є альтернативою переважно в дівчаток.

Профілактика, дисфункція сечового міхура та кишечника, хірургія

Профілактика може бути показана при складних CAKUT або дисфункції сечового міхура після міждисциплінарного обговорення, при МСР високого ступеня (IV і V ступені за класифікацією ВООЗ) і до проведення показаної МЦУГ; при III ступені рішення ухвалюють індивідуально. Для запобігання одній ІСШ потрібно 5500 доз антибіотика, а зменшення рубцювання нирок при профілактиці не доведено; показання переглядають через 6–12 місяців. Триметоприм є прийнятним варіантом у новонароджених, у яких допускається й амоксицилін; в інших випадках бета-лактамів і хінолонів слід уникати. Дисфункцію сечового міхура та кишечника, зокрема закреп, оцінюють за допомогою щоденників, опитувальників і за потреби урофлоуметрії. В окремих дітей з МСР високого ступеня можна розглянути хірургічне або ендоскопічне лікування.

Часті запитання

Чи можна відправляти на посів сечу із сечоприймача?

Ні. Така сеча зазвичай забруднена перинеальною флорою і придатна лише для виключення ІСШ; у разі відхилень до початку антибіотиків отримують другу пробу катетером, методом чистої порції або надлобковою пункцією.

Скільки триває лікування ІСШ верхніх відділів?

Рекомендована загальна тривалість — 7–10 днів, що вважається безпечним навіть у немовлят; при тяжкому перебігу та супутніх захворюваннях можна розглянути довше лікування.

Чи потрібна МЦУГ після кожної першої ІСШ?

Ні. Її не слід рутинно виконувати після першої ІСШ у новонародженого чи немовляти за відсутності перелічених показань; переважно вона показана дітям до 3 років.

Джерело

Buettcher M, Trueck J, Niederer-Loher A, Heininger U, Agyeman P, Asner S, et al. Swiss consensus recommendations on urinary tract infections in children. European Journal of Pediatrics 2021;180(3):663-674. DOI: 10.1007/s00431-020-03714-4. Відкритий доступ; опубліковано онлайн 3 липня 2020 року, згодом опубліковано виправлення. Ця сторінка — стислий виклад, підготовлений Medpresso на основі оригінальної публікації; вона не замінює повний текст і медичну консультацію.