Процедурна седація в педіатрії

Загальні відомості

Ця клінічна настанова Королівської дитячої лікарні Мельбурна (RCH), востаннє оновлена в грудні 2021 року та схвалена Paediatric Improvement Collaborative, дає огляд седації під час процедур у дітей і основних седативних засобів. Седацію часто застосовують, щоб зробити можливими й успішнішими болісні чи тривожні процедури та дослідження. Препарати можуть спричиняти порушення прохідності дихальних шляхів, пригнічення дихання та пригнічення центральної нервової системи, тому потрібні ретельний моніторинг і підготовлений персонал.

Основні принципи

Немедикаментозні методи, як-от ігрова терапія та відволікання, слід використовувати як альтернативу чи доповнення, а за потреби — місцеву або регіонарну анестезію (наприклад, блокаду Біра). Знеболення має бути достатнім, з урахуванням сумарної дії седації та опіоїдів. Седативні засоби повинні застосовувати лише лікарі, навчені й допущені до їх використання в дітей та з досвідом педіатричної реанімації, ведення дихальних шляхів і моніторингу. Реанімаційне обладнання та компетентний персонал мають бути готові до початку седації.

Підготовка та оцінка ризику

Перед седацією переглядають потребу й терміновість, отримують згоду, перевіряють час голодування, використовують чек-лист седації з розподілом ролей і погоджують «план Б» на випадок невдалої седації. Консультація старшого фахівця потрібна дітям підвищеного ризику, зокрема з тяжкою обструктивною хворобою дихальних шляхів, вираженою дихальною недостатністю, апное уві сні, порушенням кровообігу, вродженою вадою серця, порушенням свідомості, нестабільною епілепсією, нервово-м'язовим захворюванням або невдалою седацією чи реакцією на анестезію в минулому.

Вибір препарату

Вибір залежить від цілей седації та від чинників, пов'язаних із дитиною, лікарем, обстановкою й процедурою. Для візуалізаційних досліджень варіантами є хлоралгідрат, мідазолам або кетамін, а альтернативою — загальна анестезія, для болісних діагностичних процедур — місцева анестезія шкіри, закис азоту, мідазолам або кетамін. Для лікувальних процедур, як-от репозиція переломів чи вивихів, зашивання ран і перев'язки обширних опіків, застосовують закис азоту, мідазолам, кетамін або пропофол, чи регіонарну анестезію, а за потреби — додаткове знеболення, наприклад фентанілом. Кетамін зберігає рефлекси дихальних шляхів і стабільність кровообігу, тоді як пропофол має вузьке терапевтичне вікно та пригнічує дихання й кровообіг. Мідазолам і хлоралгідрат не мають знеболювальної дії.

Моніторинг і виписка

Використовують пульсоксиметрію, моніторинг серця й артеріальний тиск, уважно спостерігають за дихальними шляхами та рухами грудної клітки, а підготовлений співробітник залишається до повного відновлення. Дитину можна виписати додому, коли вона може ходити й розмовляти на рівні свого неврологічного стану до лікування. Якщо седація неефективна, можна спробувати інший препарат, якщо це безпечно, може знадобитися загальна анестезія, а за потреб, що перевищують можливості місцевої лікарні, слід розглянути переведення.