Профілактика та лікування ендофтальміту

Огляд

Ця стаття-перспектива, опублікована в American Journal of Ophthalmology у 2018 році під назвою «Ендофтальміт: тоді й тепер», простежує, як за століття змінилися профілактика та лікування ендофтальміту. Автори виокремлюють три епохи: доантибіотичну, епоху системних протимікробних засобів і сучасну епоху інтравітреального введення препаратів. Нині основними причинами ендофтальміту є хірургія катаракти та інтравітреальні ін'єкції.

Причини в різних клінічних ситуаціях

Клінічна ситуація дає змогу передбачити ймовірних збудників і визначає тактику. Ендогенний ендофтальміт виникає внаслідок гематогенного поширення інфекції, переважно в тяжкохворих і пацієнтів з імунодефіцитом; дедалі частіше він пов'язаний із внутрішньовенним уживанням наркотиків і тоді нерідко має грибкову природу. Під час інтравітреальних ін'єкцій сучасні рекомендації наголошують на антисептичній обробці країв повік і кон'юнктиви та на уникненні контакту голки з повіками; доказів користі рутинних профілактичних антибактеріальних крапель немає. Після хірургії катаракти найбільш обґрунтованим заходом профілактики залишається антисептична обробка поверхні ока. Введення антибіотиків в око наприкінці операції широко поширене, але досі викликає дискусії через ризик помилок розведення, контамінацію, вартість і проблему раціонального застосування антибіотиків.

Хронічні післяопераційні інфекції спричиняють маловірулентні мікроорганізми, що переховуються в капсульному мішку, і вони можуть потребувати видалення капсульного мішка разом з інтраокулярною лінзою. Інфекції, пов'язані з фільтраційними подушечками або оголеними дренажами після антиглаукомних операцій, часто мають поганий зоровий прогноз. При відкритій травмі ока ключове значення мають раннє закриття рани, профілактика та своєчасне видалення органічних сторонніх тіл.

Лікування

Сучасна тактика передбачає забір матеріалу зі склоподібного тіла, пункцію склоподібного тіла або вітректомію та в більшості випадків інтравітреальне введення протимікробних препаратів. Класичне рандомізоване дослідження показало користь негайної вітректомії в пацієнтів із дуже низьким вихідним зором, однак його висновки можуть стосуватися не всіх причин захворювання. Додаткове інтравітреальне введення кортикостероїдів залишається дискусійним. Більшість пацієнтів нині лікуються амбулаторно.

Практичне значення

Зростання стійкості мікроорганізмів загрожує ефективності сучасного лікування, тож раціональне використання антибіотиків стає необхідністю. Молекулярні методи діагностики перспективні, але їхня клінічна роль ще не визначена. Навіть за сучасного лікування зорові результати можуть бути несприятливими, тому пріоритетом залишається профілактика.