Управління постійними витоками повітря

Ключові положення

• Стійкий витік повітря (persistent air leak, PAL) зазвичай визначають як витік, що триває понад 5-7 днів після встановлення плеврального дренажу; він пов'язаний із тривалою госпіталізацією, ускладненнями, летальністю та витратами.
• Консенсус ACCP радить спостерігати за спонтанним закриттям бронхоплеврального свища чотири дні, а потім розглядати хірургічне закриття та плевродез, переважно торакоскопічно; рекомендації BTS 2023 року радять розглядати плевродез аутокров'ю та ендобронхіальні методи в пацієнтів, які не є кандидатами на операцію.
• Плевродез аутокров'ю (зазвичай 60-120 мл або 2 мл на кг власної крові пацієнта) усунув витік у 85% пацієнтів у першій серії та в 92-93% у подальших дослідженнях.
• Ендобронхіальні клапани — бронхоскопічний метод із найбільшим опублікованим досвідом; у двох оглядах витік припинився протягом 24 годин у 67% і 62% пацієнтів.
• Автори радять консервативне ведення в перші 5-7 днів, якщо витік не спричиняє гемодинамічної чи дихальної нестабільності, а потім хірургічне або бронхоскопічне втручання за відсутності тенденції до покращення.

Огляд

Ця стаття-думка 2026 року розглядає нові та менш інвазивні методи лікування стійкого витоку повітря, спричиненого альвеолоплевральними або бронхоплевральними свищами. PAL може розвиватися після первинного чи вторинного пневмотораксу, інфекції, ШВЛ або торакальної операції; після хірургічної редукції об'єму легень його частота становить 8-45%. Чинники ризику після лобектомії — ХОЗЛ, жіноча стать, низький ОФВ1, куріння, діабет і тривалий прийом стероїдів. Тяжкість часто оцінюють за шкалою Cerfolio — від 1 ступеня (витік лише під час форсованого видиху) до 4 ступеня (постійний витік).

Позиції рекомендацій

Консенсус ACCP не рекомендує другий дренаж, радить хімічний плевродез лише за протипоказань до операції або відмови від неї, переважно доксицикліном або суспензією тальку, і не рекомендує бронхоскопічного лікування. Рекомендації BTS 2023 року зазначають, що жоден метод не є загальновизнано кращим через брак якісних даних, а плевродез аутокров'ю скорочує тривалість госпіталізації порівняно із самим дренуванням.

Ендобронхіальні методи

Бронхоскопічні методи охоплюють герметики (фібриновий клей, гідрогель), силіконові обтуратори, металеві спіралі, вкриті стенти та ендобронхіальні клапани. У США лише клапан Spiration має схвалення за програмою гуманітарного винятку для PAL (з жовтня 2008 року). Перед встановленням клапана відповідальний бронх виявляють послідовною балонною оклюзією або системою Chartis. Обмеження — колатеральна вентиляція, грануляції, пневмонія, міграція клапана та центральні дефекти 8 мм і більше; жодне рандомізоване дослідження не завершено. Автори рекомендують видаляти клапани приблизно через 6 тижнів, за рецидиву пневмотораксу встановлювати їх ще на 6 тижнів, а за повторного рецидиву — оперувати.

Часті запитання

Коли витік повітря вважають стійким?

Зазвичай, коли він триває понад 5-7 днів після встановлення плеврального дренажу.

Що таке плевродез аутокров'ю?

Введення власної крові пацієнта, зазвичай 60-120 мл або 2 мл на кг, через плевральний дренаж для герметизації витоку та плевродезу без потреби в анестезії.

Скільки тримають ендобронхіальні клапани?

Автори рекомендують видаляти їх приблизно через 6 тижнів, коли дефект плеври має загоїтися.

Джерело

Serna S, Khan M, Shingada K, et al. Management of Persistent Air Leak. J Respir 2026;6(2):8. DOI: 10.3390/jor6020008. Відкритий доступ за ліцензією CC BY 4.0. Короткий виклад підготовлено Medpresso на основі оригінальної публікації; він не замінює повний текст або медичну консультацію.