Безсоння при неврологічних захворюваннях

Огляд

Ці настанови, опубліковані в Neurological Research and Practice у 2021 році німецькими неврологічними та сомнологічними товариствами спільно з пацієнтськими організаціями, присвячені інсомнії, що супроводжує неврологічні захворювання. Інсомнія — це труднощі із засинанням чи підтриманням сну, ранні пробудження або погана якість сну за достатньої можливості спати, з порушенням денного функціонування. При неврологічних захворюваннях вона може бути пов'язана з ушкодженням структур мозку, що регулюють сон, із симптомами хвороби, наприклад руховим дефіцитом, із супутнім болем, депресією чи тривогою, а також із ліками. Настанови охоплюють головний біль, нейродегенеративні рухові розлади, розсіяний склероз, черепно-мозкову травму, епілепсію, нервово-м'язові захворювання, інсульт і деменцію.

Діагностика та загальні принципи лікування

Обстеження має включати повний медичний і психіатричний анамнез, фізикальний огляд, опитувальники сну та щоденник сну, а також оцінку речовин, що порушують сон. Актиграфія дає змогу оцінити режим сну й неспання за тривалий період. Полісомнографію рекомендовано за підозри на інший розлад сну, за резистентної чи небезпечної інсомнії, а також за розбіжності суб'єктивних та об'єктивних даних. Слід оцінити й поліпшити гігієну сну, лікувати коморбідну інсомнію відповідно до міжнародних настанов і за потреби залучати сомнолога.

Рекомендації при окремих захворюваннях

При головному болю рекомендовано когнітивно-поведінкову терапію інсомнії (КПТ-І) у поєднанні з медикаментозним лікуванням. При хворобі Паркінсона перехід на дофамінергічні препарати пролонгованої дії може поліпшити якість сну; можна застосовувати КПТ-І, світлотерапію, мелатонін і оптимізацію гігієни сну, а також шукати інші причини, як-от синдром неспокійних ніг, і враховувати сон доглядальників. Інсомнія може передувати розсіяному склерозу на роки; рекомендовано КПТ-І та мелатонін, а за супутньої депресії — антидепресанти. Після черепно-мозкової травми радять симптоматичне лікування в поєднанні з КПТ-І. При епілепсії перевагу слід надавати протиепілептичним препаратам, що не порушують сну, а мелатонін може скорочувати латентність сну в дітей. Інсомнію слід враховувати при нервово-м'язових захворюваннях, наприклад при БАС. Після інсульту інсомнія трапляється часто; її потрібно виявляти й лікувати за допомогою світлотерапії, агоністів бензодіазепінових рецепторів, седативних антидепресантів, КПТ-І або акупунктури.

Деменція

Нейролептики, які тривало застосовують при поведінкових порушеннях, слід поступово відміняти. Снодійні препарати при деменції загалом не рекомендовані, тоді як мелатонін, седативний антидепресант і яскраве світло в поєднанні з регулярною ходьбою є варіантами при хворобі Альцгеймера. Більшість рекомендацій ґрунтується на доказах низького рівня.