Розриви розгинального механізму

Огляд

Ця навчальна лекція, опублікована в EFORT Open Reviews у 2022 році, присвячена ушкодженням розгинального апарату колінного суглоба. Це тяжкі травми, які трапляються в трьох основних ситуаціях: первинні розриви сухожилків, ушкодження в пацієнтів з ендопротезом колінного суглоба та розриви зв'язки наколінка в складі багатозв'язкових травм коліна. Рекомендовано раннє хірургічне відновлення, оскільки відтерміноване лікування погіршує результати й потребує складніших реконструкцій.

Розриви зв'язки наколінка та сухожилка чотириголового м'яза

Розриви зв'язки наколінка частіше трапляються в молодших пацієнтів, а розриви сухожилка чотириголового м'яза — переважно в людей старшого віку. У значної частини пацієнтів є місцеві чинники ризику, наприклад попередня тендинопатія чи ін'єкції глюкокортикоїдів, або системні — ожиріння, цукровий діабет, хронічна хвороба нирок, гіперпаратиреоз і деякі лікарські засоби; за двобічних ушкоджень вони трапляються частіше. Ключова ознака — втрата активного розгинання колінного суглоба, яку важко виявити в болючому та набряклому коліні. Рентгенографія може показати зміну висоти стояння наколінка або кістковий відрив, УЗД корисне, але залежить від оператора, а МРТ є золотим стандартом.

Лікування та відновлення

Часткові розриви часто можна лікувати без операції. Повні розриви слід відновлювати хірургічно, бажано в перші тижні після травми. Черезкісткові шви та анкерна фіксація дають подібні клінічні результати. Ізольований шов добре працює в молодих пацієнтів із гострим розривом і збереженою якістю сухожилка, тоді як за поганої якості тканин, застарілих розривів або дефектів сухожилка слід розглянути аугментацію аутотрансплантатом, алотрансплантатом або синтетичним матеріалом. Реабілітація зазвичай поєднує захищене навантаження з поступовим збільшенням обсягу рухів. Більшість пацієнтів повертаються до роботи та спорту, повторні розриви рідкісні, проте попереднього спортивного рівня досягають не всі.

Ушкодження розгинального апарату після ендопротезування

Після тотального ендопротезування колінного суглоба такі ушкодження лікувати складніше: пацієнти старші, мають більше супутніх захворювань, а якість м'яких тканин і кістки часто знижена. Результати гірші, ніж при ушкодженні власного суглоба, і аугментація доцільна в усіх випадках, оскільки ізольований первинний шов часто виявляється неспроможним. Можливі аутотрансплантат із сухожилків підколінних м'язів, алотрансплантати ахіллового сухожилка або кістка–зв'язка наколінка–кістка та синтетична сітка. Повний алотрансплантат розгинального апарату та реконструкція сіткою — рятівні операції за значної втрати кістки та м'яких тканин; їхні результати зіставні, а сітка дешевша й не несе ризику передачі інфекцій. Розходження артротомного шва після падіння зазвичай можна ушити безпосередньо.