Дископодібний меніск: сучасні уявлення

Ключові положення

• Дискоїдний меніск — найчастіша вроджена аномалія менісків; він переважно уражає латеральний меніск і широко поширений в азійських популяціях.
• Його анатомічні, судинні та ультраструктурні особливості роблять його схильним до складних розривів.
• Згідно із сучасними рекомендаціями, дискоїдні меніски класифікують за морфологією (повний або неповний), периферичною стабільністю (стабільний або нестабільний) та наявністю чи відсутністю розривів.
• Первинне обстеження включає звичайну рентгенографію та МРТ, а артроскопія підтверджує форму та стабільність меніска.
• Безсимптомних пацієнтів спостерігають; за наявності симптомів виконують моделювальну резекцію, шов розривів і стабільну фіксацію, за можливості зберігаючи меніск.

Огляд

Стаття в EFORT Open Reviews узагальнює сучасні уявлення про дискоїдний меніск — вроджений варіант із центральною гіпертрофією, збільшеним діаметром і втратою типової С-подібної форми. Частота латерального дискоїдного меніска у США становить від 3% до 5%, в азійських популяціях — до 15%, причому багато випадків безсимптомні; розрахункова частота медіального дискоїдного меніска — 0,06%, а обидва колінні суглоби уражені в 15–25% випадків.

Будова та класифікація

Дискоїдний меніск вирізняється меншою щільністю колагену з невпорядкованою сіткою волокон, муцинозними змінами та меншою периферичною васкуляризацією, що схиляє до розривів. Класифікація Watanabe виокремлює тип I (повний), тип II (неповний, що покриває не більше 80% поверхні великогомілкової кістки) і тип III — нестабільний варіант Wrisberg. Оскільки вона не враховує одночасно форму, розриви та стабільність, а нестабільність може зачіпати передні й середні відділи, автори віддають перевагу оцінюванню за морфологією, периферичною стабільністю та розривами; описано також МРТ-класифікацію Ahn et al, що ґрунтується на зміщенні меніска.

Клініка та візуалізація

Дискоїдні меніски зазвичай безсимптомні, якщо вони не нестабільні й не розірвані; у дітей травма в анамнезі часто відсутня, а симптоми наростають поступово. Найчастіші типи ушкоджень — складні дегенеративні розриви та розриви за типом «ручки лійки», а біль від розриву давністю понад шість місяців удвічі підвищує ризик супутніх ушкоджень хряща. Тест McMurray має специфічність 98% для ушкодження меніска, а тест Thessaly — точність 96% для латеральних розривів. Рентгенологічні ознаки: «квадратна» форма виростка стегнової кістки, чашоподібне плато великогомілкової кістки, суглобова щілина понад 11 мм і гіпоплазія латерального міжвиросткового підвищення; позитивна прогностична цінність у дітей 10–16 років — 76,2%. МРТ підтверджує діагноз (критерії Silverman), але в дітей молодше 12 років її чутливість (61,7% проти 78,2%) і специфічність (90,2% проти 95,5%) були нижчими, ніж у віці 12–16 років.

Лікування

Операція показана при стійкому болю, блокаді, набряку або обмеженні спортивної активності, пов'язаних з дискоїдним меніском. Тотальну менісектомію в дітей нині не виконують через її зв'язок з остеоартрозом; під час артроскопії оцінюють форму, стабільність і розриви, потім виконують моделювальну резекцію (saucerization), залишаючи інтактний периферичний край щонайменше 6–8 мм, шов розривів, що піддаються відновленню, і фіксацію нестабільної периферії. Жодна методика шва не довела переваги. Трансплантація алографта меніска — варіант для молодих пацієнтів із симптомами після тотальної або субтотальної менісектомії; функціональне покращення через 7–14 років описано у 70% випадків, невдачі — близько 10%.

Часті запитання

Чи потрібна операція при безсимптомному дискоїдному меніску?

Ні. Єдина сучасна рекомендація — спостереження; користь операції на безсимптомному контралатеральному коліні не доведена, а в разі появи симптомів рекомендовано своєчасно звернутися до лікаря.

Чому меніск намагаються зберегти?

У латеральному відділі колінного суглоба 70% навантаження передається через меніск, а за його відсутності навантаження на суглобову поверхню зростає до 200%.

Що впливає на віддалені результати?

Ймовірно, найважливіший чинник — вік пацієнта на момент операції; після 30 років очікувані результати значно гірші.

Джерело

Discoid meniscus: current concepts. EFORT Open Rev 2020;5:371-379. DOI: 10.1302/2058-5241.5.190023. Відкритий доступ за ліцензією Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0). Підсумок підготовлено Medpresso на основі оригінальної публікації; він не замінює повний текст або медичну консультацію.