Діагностика та класифікація цукрового діабету: стандарти медичної допомоги ADA 2026

Ключові положення

• Діабет діагностують за A1C ≥6,5% (≥48 ммоль/моль), глюкози плазми натще (ГПН) ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л), глюкози плазми через 2 год ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) у пероральному глюкозотолерантному тесті (ПГТТ) з 75 г глюкози або випадкової глюкози плазми ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) за класичних симптомів гіперглікемії чи гіперглікемічного кризу.
• Без однозначної гіперглікемії для діагнозу потрібні два патологічні результати: два різні тести (можливо, з одного зразка) або повторення того самого тесту.
• Предіабет: A1C 5,7–6,4% (39–47 ммоль/моль), ГПН 100–125 мг/дл (5,6–6,9 ммоль/л) або глюкоза через 2 год 140–199 мг/дл (7,8–11,0 ммоль/л).
• Якщо зв’язок між A1C і глікемією порушений (деякі варіанти гемоглобіну, вагітність, дефіцит Г6ФД, ВІЛ, стани зі зміненим оновленням еритроцитів), для діагностики використовують глюкозу плазми, а не A1C.
• Обстеження слід розглядати в дорослих будь-якого віку із надмірною масою тіла або ожирінням і щонайменше одним чинником ризику; в інших скринінг починають із 35 років і за нормальних результатів повторюють щонайменше раз на 3 роки.
• Даних для застосування безперервного моніторингу глюкози (БМГ) у скринінгу чи діагностиці поки недостатньо.
• Класифікація визначає персоналізоване лікування; стандартизовані тести на автоантитіла до острівцевих клітин рекомендовані, коли ознаки в дорослого перегукуються з діабетом 1 типу.

Огляд

Стандарти медичної допомоги Американської діабетичної асоціації (American Diabetes Association, ADA) 2026 року описують, як діагностувати діабет і предіабет, як визначити тип діабету і кого обстежувати. Діагноз ґрунтується на A1C або глюкозі плазми (натще, через 2 години після навантаження 75 г глюкози або випадковій за наявності симптомів); поза явною гіперглікемічною картиною його потрібно підтвердити.

Розділ також охоплює доклінічний діабет 1 типу, скринінг груп високого ризику та людей, які отримують певні препарати, а також обстеження до і під час вагітності.

Діагностичні тести

ГПН, глюкоза через 2 год у ПГТТ з 75 г і A1C придатні для скринінгу та діагностики. Вони відображають різні аспекти обміну глюкози й виявляють не завжди тих самих людей; показник через 2 год виявляє більше випадків предіабету й діабету, ніж ГПН чи A1C. Натще означає відсутність калорійного харчування щонайменше 8 годин.

Для рутинного скринінгу зазвичай обирають ГПН або A1C, бо їх простіше виконати. ПГТТ чутливіший і має перевагу в окремих ситуаціях, наприклад при діабеті, пов’язаному з муковісцидозом, і післятрансплантаційному діабеті. Протягом 3 днів перед ПГТТ слід дотримуватися змішаного харчування з щонайменше 150 г вуглеводів на добу: попереднє обмеження вуглеводів може хибно підвищити глюкозу після навантаження. Зразки для визначення глюкози треба обробляти без затримки, бо гліколіз хибно знижує результат.

Підтвердження діагнозу

• Симптоми або криз: класичні симптоми гіперглікемії (поліурія, полідипсія, нез’ясована втрата маси тіла) або гіперглікемічний криз разом із випадковою глюкозою ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) достатні для діагнозу; A1C допомагає оцінити тривалість гіперглікемії.
• Без симптомів: діагноз підтверджують двома патологічними результатами — двома різними тестами одночасно (наприклад, A1C і ГПН) або своєчасним повторенням тесту.
• Розбіжність результатів: повторюють тест, що перевищує свій поріг. Людина з двома значеннями A1C ≥6,5% (≥48 ммоль/моль), але ГПН <126 мг/дл (<7,0 ммоль/л) має діабет.
• Результати біля порогу: розповісти про можливі симптоми гіперглікемії та повторити обстеження через 3–6 місяців.

Коли A1C може вводити в оману

A1C відображає вплив глюкози за час життя еритроцита (близько 120 днів), з більшим внеском останніх тижнів. Він може не підходити для діагностики при анемії, лікуванні еритропоетином, гемодіалізі чи терапії ВІЛ. На деякі методи впливають варіанти гемоглобіну; при носійстві серпоподібноклітинної анемії потрібен метод без такої інтерференції.

Лабораторний метод має бути сертифікований програмою NGSP (National Glycohemoglobin Standardization Program) і простежуваний до референтного методу DCCT. Визначення A1C за місцем надання допомоги допустиме для діагностики лише на схвалених FDA пристроях у відповідно сертифікованих лабораторіях. За стійкої та суттєвої розбіжності глюкози й A1C слід шукати аналітичну проблему або інтерференцію; у людей із діабетом для моніторингу можна розглянути фруктозамін або глікований альбумін.

Класифікація типу діабету

• Діабет 1 типу: автоімунне руйнування β-клітин, що зазвичай призводить до абсолютного дефіциту інсуліну; включає латентний автоімунний діабет дорослих (latent autoimmune diabetes in adults, LADA).
• Діабет 2 типу: неавтоімунна прогресивна втрата секреції інсуліну, часто на тлі інсулінорезистентності.
• Специфічні типи: моногенний діабет, захворювання екзокринної частини підшлункової залози, діабет, спричинений ліками або хімічними речовинами.
• Гестаційний цукровий діабет (ГЦД): діабет, виявлений у другому або третьому триместрі, якого явно не було до вагітності.

Обидва основні типи трапляються в будь-якому віці, і в частини людей тип під час діагностики чітко визначити неможливо. Найкорисніші ознаки діабету 1 типу — діагноз до 35 років, ІМТ <25 кг/м², ненавмисна втрата маси тіла, кетоацидоз і глюкоза плазми >360 мг/дл (>20 ммоль/л) під час звернення. Деякі люди з діабетом 2 типу дебютують із кетоацидозу (кетозосхильний діабет); початкова потреба в інсуліні в них зазвичай тимчасова.

Алгоритм ADA для дорослих із вперше виявленим діабетом, заснований на даних білих європейських популяцій, додає практичні кроки:

• Спочатку визначають антитіла до GAD; за негативного результату — IA-2 та/або ZnT8, якщо доступні. До 35 років негативний результат не виключає діабет 1 типу, бо у 5–10% людей із діабетом 1 типу антитіл немає.
• C-пептид показаний лише людям на інсуліні. Достатньо випадкового зразка в межах 5 годин після їди з одночасним визначенням глюкози; результат ≥600 пмоль/л (≥1,8 нг/мл) достовірний за будь-яких умов, а дуже низькі значення (наприклад, <80 пмоль/л) повторювати не потрібно. Не визначати протягом 2 тижнів після гіперглікемічного невідкладного стану.
• На моногенний діабет вказують A1C <7,5% (<58 ммоль/моль) під час діагностики, діабет в одного з батьків, ознаки конкретної моногенної причини або ймовірність >5% за моделлю прогнозування MODY.

Діабет 1 типу: стадії та скринінг

• Стадія 1: множинні автоантитіла до острівцевих клітин за нормальної глюкози й нормального A1C (доклінічна).
• Стадія 2: автоантитіла й дисглікемія: порушена глікемія натще, порушена толерантність до глюкози, A1C 5,7–6,4% (39–47 ммоль/моль) або зростання A1C на ≥10% (доклінічна).
• Стадія 3: діабет за стандартними критеріями (клінічна); автоантитіла можуть зникнути.

Скринінг доклінічного діабету 1 типу проводять за автоантитілами до інсуліну, GAD, IA-2 або ZnT8; його слід пропонувати людям із сімейним анамнезом діабету 1 типу або відомим високим генетичним ризиком. За одного чи кількох позитивних автоантитіл треба виключити стадію 3 за допомогою A1C, аналізу сечі та/або глюкози плазми. Людей із множинними підтвердженими автоантитілами скеровують до спеціалізованого центру для метаболічного стадіювання, навчання та розгляду профілактичних досліджень або схваленого лікування (наприклад, теплізумабу). Поодинокі підтверджені антитіла до IA-2 спостерігають так само, як множинні; інше поодиноке автоантитіло перевіряють повторно кожні 6 місяців – 3 роки залежно від віку.

Кого обстежувати на предіабет і діабет 2 типу

Обстеження слід розглядати в дорослих із надмірною масою тіла або ожирінням (ІМТ ≥25 кг/м², або ≥23 кг/м² у людей азійського походження) і щонайменше одним чинником ризику:

• родич першого ступеня з діабетом
• раса, етнічна належність або походження з високим ризиком
• серцево-судинне захворювання в анамнезі
• артеріальна гіпертензія (≥130/80 мм рт. ст. або на лікуванні)
• холестерин ЛПВЩ <35 мг/дл (<0,9 ммоль/л) та/або тригліцериди >250 мг/дл (>2,8 ммоль/л)
• синдром полікістозних яєчників
• низька фізична активність
• інші стани, пов’язані з інсулінорезистентністю (наприклад, тяжке ожиріння, чорний акантоз, метаболічно асоційована стеатозна хвороба печінки)

В усіх інших обстеження починають із 35 років. Людей із предіабетом обстежують щороку, тих, хто переніс ГЦД, — щонайменше раз на 1–3 роки. Після нормальних результатів обстеження повторюють щонайменше раз на 3 роки, а за появи симптомів або зміни ризику (наприклад, збільшення маси тіла) — раніше. У дітей і підлітків скринінг за ризиком слід розглядати після початку пубертату або з 10 років (що настане раніше) за ІМТ ≥85-го перцентиля та щонайменше одного чинника ризику.

Особливі ситуації

• Ліки: розглянути скринінг у тих, хто приймає статини, тіазидні діуретики або деякі препарати проти ВІЛ. За антипсихотиків другого покоління — обстеження на початку, через 12–16 тижнів і далі щороку. За повторного або тривалого застосування глюкокортикоїдів контролювати постпрандіальну чи випадкову глюкозу.
• ВІЛ: визначати ГПН до початку або зміни антиретровірусної терапії і через 3–6 місяців, далі за нормальних значень щороку.
• Протипухлинна терапія: за інгібіторів імунних контрольних точок — глюкоза до лікування та на кожному візиті. За інгібіторів PI3Kα — глюкоза й A1C до лікування, випадкова глюкоза щотижня перші 2 тижні, далі кожні 4 тижні; розглянути A1C кожні 3 місяці. За інгібіторів mTOR — глюкоза до лікування та на кожному візиті; розглянути A1C кожні 3 місяці.
• Панкреатит: скринінг через 3–6 місяців після гострого панкреатиту і далі щороку; при хронічному панкреатиті — щороку.
• Муковісцидоз: щорічний скринінг із 10 років, переважно ПГТТ. Якщо ПГТТ неможливий, A1C 5,5–6,4% (37–47 ммоль/моль) потребує ПГТТ протягом 3 місяців, а A1C ≥6,5% (≥48 ммоль/моль) відповідає діабету, пов’язаному з муковісцидозом.
• Трансплантація органів: скринінг гіперглікемії; післятрансплантаційний діабет діагностують за стабільної імуносупресії та відсутності гострої інфекції, переважно за ПГТТ.
• Генетичне тестування: рекомендоване всім, у кого діабет виявлено в перші 6 місяців життя (неонатальний діабет), а також дітям і молодим дорослим з атиповим діабетом і діабетом у кількох поколіннях родини (MODY).

Вагітність

• До вагітності: обстежувати людей із чинниками ризику й розглянути обстеження всіх людей дітородного потенціалу.
• До 15 тижнів: якщо скринінг до зачаття не проводили, обстежити людей із чинниками ризику (і розглянути всіх) на недіагностований діабет. Також виявляти порушений обмін глюкози — A1C 5,9–6,4% (41–47 ммоль/моль) або ГПН 110–125 мг/дл (6,1–6,9 ммоль/л), — що означає вищий ризик несприятливих наслідків і подальшого ГЦД.
• 24–28 тижнів: скринінг ГЦД в усіх, у кого раніше в цій вагітності не виявлено діабет або порушений обмін глюкози високого ризику.
• Після ГЦД: ПГТТ з 75 г через 4–12 тижнів після пологів, далі довічний скринінг кожні 1–3 роки.

Питання та відповіді

Чи можуть A1C і глюкоза натще з одного зразка крові підтвердити діабет? Так. Якщо обидва показники в одному зразку перевищують діагностичний поріг, діагноз підтверджено без повторного візиту.

Що робити, якщо A1C і глюкоза не збігаються? Повторити тест, що перевищує свій поріг, і врахувати чинники, які спотворюють A1C чи глюкозу. Діагноз встановлюють за підтвердженим тестом: два значення A1C ≥6,5% (≥48 ммоль/моль) означають діабет, навіть якщо ГПН нижча за 126 мг/дл (7,0 ммоль/л).

Чи можна діагностувати діабет за допомогою безперервного моніторингу глюкози? Ні. ADA вважає наявні дані недостатніми для застосування БМГ у скринінгу чи діагностиці предіабету й діабету.

Джерело

American Diabetes Association Professional Practice Committee for Diabetes. 2. Diagnosis and Classification of Diabetes: Standards of Care in Diabetes—2026. Diabetes Care. 2026;49(Suppl 1):S27–S49. Published online 8 December 2025. DOI: 10.2337/dc26-S002. © 2025 American Diabetes Association; джерело можна використовувати в освітніх некомерційних цілях за коректного посилання та без змін. Цей огляд — незалежне резюме Medpresso і не замінює оригінальну публікацію.