Сучасне розуміння спінального стенозу: епідеміологія, діагностика та хірургічна стратегія

Загальні відомості

Цей огляд Бай, Ван та співавторів опубліковано в EFORT Open Reviews у 2022 році. У ньому узагальнено сучасні знання про тандемний стеноз хребтового каналу (ТСХК), тобто про стеноз щонайменше у двох окремих відділах хребта (шийному, грудному чи поперековому). Це перший огляд, що включає грудний стеноз до поняття ТСХК. Описано чотири підтипи: шийно-поперековий, шийно-грудний, грудо-поперековий і шийно-грудо-поперековий.

Поширеність і причини

Повідомлювана поширеність сильно залежить від підтипу та популяції: у розглянутих дослідженнях рентгенологічний ТСХК становив приблизно 8–60 %, а симптомний — близько 5–28 %. Дві основні причини — дегенеративний спондильоз і гетеротопічне окостеніння, наприклад окостеніння задньої поздовжньої зв'язки та жовтої зв'язки. Ризик підвищують вроджено вузький канал, окостеніння зв'язок і стеноз у будь-якому одному відділі, а низький індекс Торга—Павлова допомагає виявляти пацієнтів із групи ризику.

Діагностика

Діагностика ускладнена. Ознаки ураження верхнього мотонейрона можуть маскуватися ознаками ураження нижнього, а грудний стеноз часто пропускають, бо його симптоми неспецифічні та наростають повільно. Це може затримувати діагностику та лікування. Рекомендується ретельне неврологічне обстеження по всьому хребту та висока настороженість. Єдиних рентгенологічних критеріїв ТСХК немає, як і критеріїв грудного стенозу, що ускладнює порівняння досліджень.

Хірургічна стратегія

Оптимальний підхід лишається предметом обговорення, зокрема обсяг декомпресії, вибір між одномоментною та поетапною операцією та черговість втручань. За правильного добору пацієнтів ефективні і одномоментна, і поетапна операції. За шийно-поперекового ТСХК зазвичай спершу лікують ділянку, що спричиняє провідні симптоми: спочатку шийний відділ за ознак ураження верхнього мотонейрона або симптомів у руках і спочатку поперековий, коли переважають симптоми в ногах. Рішення також визначають вік, супутні захворювання, відстань між осередками та підтип, а автори закликають до якісніших досліджень.