Ускладнення хірургічного лікування переломів кісток великогомілкової кістки: поширеність, причини та лікування

Загальні відомості

Цей огляд опубліковано в EFORT Open Reviews у 2022 році Гальвес-Сірвент, Ібарсабаль-Хіль і Родрігес-Мерчан. У ньому описано ускладнення хірургічного лікування переломів плато великогомілкової кістки, їхню частоту, причини та лікування. Ці переломи становлять близько 1 % усіх переломів і мають два піки: молоді пацієнти після високоенергетичної травми та літні з остеопоротичною кісткою. Стандартним лікуванням вважають відкриту репозицію та внутрішню фіксацію блокованими пластинами, а за вираженого пошкодження м'яких тканин може застосовуватися гібридний апарат зовнішньої фіксації.

Тугорухомість та інфекція

Тугорухомість коліна розвивається приблизно у 3–18 % пацієнтів. Варіанти лікування залежать від її тривалості: маніпуляція під наркозом протягом приблизно 3 місяців, артроскопічне вивільнення через 3–6 місяців і відкрите вивільнення за триваліших або резистентних випадків. Частота інфекції знизилася завдяки поетапному лікуванню та малоінвазивним доступам. Чинники ризику — відкриті переломи, компартмент-синдром, зовнішня фіксація, тривала операція та куріння. Якщо перелом не зрісся, конструкцію зазвичай зберігають, проводячи промивання, санацію та антибіотикотерапію, оскільки стабільність допомагає й у ліквідації інфекції. Остеомієліт лікують у два етапи: радикальна санація, спейсер з антибіотиком і тимчасова зовнішня фіксація, потім остаточна реконструкція.

Неправильне зрощення, незрощення та артроз

Межами, за яких розглядають корекцію, вважають вдавлення суглобової поверхні понад 5 мм, відхилення осі понад 5 градусів або зміну нахилу великогомілкової кістки більш ніж на 10 градусів. Остеотомія підходить молодим активним пацієнтам без значного пошкодження суглоба, а тотальне ендопротезування коліна застосовують за обширного пошкодження суглоба чи артрозу. Незрощення трапляється рідко, приблизно в 0,1–1,1 % випадків, і лікується повторною фіксацією з кістковою пластикою. Нерозпізнані ушкодження зв'язок можуть спричиняти залишкову нестабільність.