Статистика лікування раку та виживання, 2022 рік

Загальні відомості

Цей регулярний спільний звіт Американського онкологічного товариства та Національного інституту раку США оцінює, скільки людей у США живуть після встановлення діагнозу раку, і описує, як сьогодні лікують найпоширеніші пухлини. Тими, хто вижив, звіт вважає всіх людей із діагнозом раку — як без ознак хвороби, так і тих, хто продовжує лікування.

Дані та охоплення

Кількість людей, що вижили, розраховано на основі даних онкологічних реєстрів про захворюваність і виживаність, національної статистики смертності та демографічних прогнозів перепису. Відомості про лікування взято з великої госпітальної онкологічної бази даних. Кількість тих, хто вижив, зростає завдяки зростанню та старінню населення, а також удосконаленню ранньої діагностики й лікування. Більшість із них — люди похилого віку, багато хто отримав діагноз протягом останнього десятиліття. Серед чоловіків найчастіше трапляються рак передміхурової залози, меланома шкіри та колоректальний рак, серед жінок — рак молочної залози, тіла матки та щитоподібної залози. Для кожного основного виду раку, зокрема пухлин у дітей і підлітків, звіт узагальнює лікування за стадіями, динаміку виживаності та короткострокові й віддалені наслідки.

Расова нерівність

Уперше звіт наводить дані про лікування окремих видів раку з розподілом за расою. Чорношкірі пацієнти рідше за білих отримують операцію при раку прямої кишки та легені на ранній стадії й рідше діагностуються на ранній стадії при більшості пухлин. Автори пов'язують ці відмінності зі структурним расизмом і нерівним доступом до допомоги, зокрема до медичного страхування.

Проблеми після лікування

Біль, утома та емоційний дистрес — найчастіші наслідки раку та його лікування. До пізніх ефектів належать другі пухлини, ураження серця, неврологічні порушення, сексуальна дисфункція та зниження фертильності. Звіт також розглядає фінансові труднощі, потреби родичів, які доглядають за хворими, недостатнє використання паліативної допомоги та реабілітації, а також те, як пандемія COVID-19 затримала лікування й посилила труднощі тих, хто вижив.

Висновки

Автори вказують на роздробленість допомоги, слабку координацію між онкологами та первинною ланкою, брак кадрів і відсутність доказових настанов щодо спостереження після лікування. Вони закликають забезпечити рівний доступ до якісного лікування, реабілітації та подальшого спостереження.