Реконструкція передньої хрестоподібної зв'язки: принципи лікування

Огляд

Огляд викладає сучасні принципи лікування ушкоджень передньої хрестоподібної зв'язки (ПХЗ) з акцентом на хірургічну реконструкцію. Він призначений для ортопедів-травматологів, лікарів спортивної медицини та фізичних терапевтів, які ведуть пацієнтів із розривом ПХЗ.

Відбір пацієнтів і терміни

Не кожен розрив ПХЗ потребує операції. Рішення залежить від функціональної нестабільності, рівня активності та спортивних цілей, супутніх ушкоджень менісків і хряща, а також від віку й уподобань пацієнта. Перед реконструкцією рекомендовано відновити обсяг рухів у коліні та дочекатися стихання гострого запалення. Для пацієнтів із відкритими зонами росту розглянуто техніки, що зберігають ростові пластинки.

Хірургічні принципи

Докладно розібрано вибір трансплантата: переваги й недоліки автотрансплантатів із сухожилків підколінних м'язів, зв'язки надколінка та сухожилка чотириголового м'яза, а також алотрансплантатів. Наголошено на анатомічному розташуванні каналів для відтворення функції нативної зв'язки, надійній фіксації та лікуванні супутніх ушкоджень — насамперед шві меніска, коли він можливий. За вираженої ротаційної нестабільності або високого ризику повторного розриву розглядають додаткові екстраартикулярні втручання.

Реабілітація та повернення до спорту

Структуровану реабілітацію подано як невід'ємну складову успішного результату. Повернення до спорту має ґрунтуватися на об'єктивних критеріях сили, функції та психологічної готовності, а не лише на часі, що минув, щоб знизити ризик повторної травми.

Значення для практики

Добрі результати забезпечують індивідуальні рішення, анатомічна хірургічна техніка, увага до супутніх ушкоджень і реабілітація, що ґрунтується на критеріях. Довготривале спостереження зберігає значення через ризик посттравматичного остеоартриту.