Оновлення щодо защемлення малогомілкового нерва та нейропатії

Ключові положення

• Нейропатія малогомілкового нерва — найпоширеніша компресійна нейропатія нижньої кінцівки та третя за частотою вогнищева нейропатія після нейропатій серединного й ліктьового нервів.
• Загальний малогомілковий нерв (ЗМГН) найчастіше стискається біля кісткового виступу малогомілкової кістки, поверхневий малогомілковий нерв (ПМГН) — на виході з латерального фасціального футляра гомілки, глибокий малогомілковий нерв (ГМГН) — під тримачем розгиначів.
• Діагноз ґрунтується на оцінці сили, чутливості та ходи й підтверджується дослідженнями нервової провідності, електроміографією (ЕМГ), діагностичними блокадами та УЗД.
• Лікування першої лінії — усунення зовнішньої компресії, стабілізація нестабільних суглобів і зменшення запалення; багато випадків компресії минають при спостереженні та зміні активності.
• За неефективності консервативного лікування виконують хірургічну декомпресію; у більшості досліджень покращення відзначено щонайменше у 80% пацієнтів.

Огляд

В огляді узагальнено епідеміологію, чинники ризику, анатомію, клінічні прояви, діагностику та лікування компресії малогомілкового нерва. Її слід розглядати в будь-якого пацієнта зі звислою стопою, болем або онімінням нижньої кінцівки. Загалом прогноз сприятливий: у більшості пацієнтів функція нерва повністю відновлюється після консервативного чи хірургічного лікування.

Причини та чинники ризику

За опублікованими даними, нейропатія виникає у 2-27% випадків після високої остеотомії великогомілкової кістки в поєднанні з остеотомією малогомілкової, а ушкодження загального малогомілкового нерва — у 16-40% високоенергетичних вивихів колінного суглоба. Систематичний огляд показав частоту 0,4% після тотального ендопротезування колінного суглоба; при неповному паралічі 66% пацієнтів повністю відновилися без операції, а при повному — лише 39%. Інші причини: травма, тривале сидіння нога на ногу чи навпочіпки, зниження маси тіла (у 20% зі 150 пацієнтів із середньою втратою 10,9 кг розвинулася нейропатія малогомілкового нерва), цукровий діабет, положення на операційному столі з упорами для ніг, гіпс або ортези, гангліозні кісти.

Клінічна картина

Нейропатія ЗМГН спричиняє слабкість тильного згинання стопи, розгинання великого пальця та еверсії стопи з порушенням чутливості на тилі стопи; виражена слабкість призводить до звислої стопи та степажу. Нейропатія ПМГН зазвичай спричиняє слабкість еверсії за збереженого тильного згинання та порушення чутливості в нижній латеральній частині гомілки й на тилі стопи, не зачіпаючи перший міжпальцевий проміжок; на ранній стадії симптоми можуть з'являтися лише під час навантаження. Компресія ГМГН (синдром переднього тарзального каналу) може спричиняти парестезії в першому міжпальцевому проміжку, біль у передній частині гомілковостопного суглоба або на тилі середньої частини стопи та слабкість м'язів, які він іннервує, а може перебігати майже безсимптомно; рентгенографія корисна, оскільки частими причинами є остеофіти та травма.

Лікування

Початкове лікування нехірургічне: ортезування, спостереження та зміна активності; застосовують вправи на ковзання нерва, м'яку прокладку в ділянці головки малогомілкової кістки, зміцнювальні вправи, гомілковостопний ортез і гідродисекцію під контролем УЗД. У серії мікрохірургічних декомпресій під місцевою анестезією всі 22 пацієнти (33 кінцівки) відзначили полегшення без ускладнень і рецидивів за середній період спостереження 40 місяців; черезшкірна стимуляція периферичних нервів — варіант лікування деяких больових синдромів при ураженні ПМГН, хоча великих досліджень результатів немає. Результати операцій: покращення рухової функції у 13 з 14 пацієнтів з ураженням ЗМГН, клінічне покращення у 28 з 30 після невропластики, певне покращення пов'язаної з болем якості життя у 69% з 54 пацієнтів з ураженням ПМГН і значне покращення у 12 з 13 пацієнтів після звільнення ГМГН.

Часті запитання

Які симптоми вказують на компресію малогомілкового нерва?

Звисла стопа, слабкість тильного згинання чи еверсії стопи, біль або оніміння зовнішньої поверхні гомілки чи тилу стопи залежно від ураженої гілки.

Чи завжди потрібна операція?

Ні. Багато випадків минають при спостереженні, зміні активності та усуненні зовнішньої компресії; операцію залишають для випадків, що не відповідають на консервативне лікування.

Як підтверджують діагноз?

За допомогою клінічного огляду, доповненого дослідженням нервової провідності, ЕМГ, діагностичними блокадами та УЗД, яке може виявити анатомічні причини, наприклад рубці чи утворення.

Джерело

Fortier LM, Markel M, Thomas BG, Sherman WF, Thomas BH, Kaye AD. An Update on Peroneal Nerve Entrapment and Neuropathy. Orthopedic Reviews. 2021;13(2). DOI: 10.52965/001c.24937. PMID: 34745471. Ця сторінка — стислий виклад, підготовлений Medpresso на основі оригінальної публікації; вона не замінює повний текст і не є медичною консультацією.