Оновлення клінічної практики AGA щодо діагностики та лікування атрофічного гастриту

Ключові положення

• Атрофічний гастрит — втрата залоз шлунка з метаплазією або без неї на тлі хронічного запалення, спричиненого переважно Helicobacter pylori або аутоімунним процесом; діагноз треба підтверджувати гістологічно, а кишкова метаплазія майже завжди означає атрофічний гастрит.
• Біопсії беруть за оновленим Сіднейським протоколом (updated Sydney protocol): 2 з антрального відділу, 1 з кута та 2 з тіла шлунка, щонайменше в окремі флакони для антруму/кута й тіла, плюс прицільні біопсії будь-яких видимих змін.
• Усіх пацієнтів з атрофічним гастритом слід обстежити на H pylori; за позитивного результату проводять ерадикацію й підтверджують її несерологічним тестом.
• За поширеного атрофічного гастриту слід розглянути ендоскопічний нагляд кожні 3 роки; за аутоімунного гастриту інтервал визначають індивідуально.
• За аутоімунного гастриту потрібно визначити антитіла до парієтальних клітин і внутрішнього фактора, оцінити дефіцит заліза та вітаміну B12, провести скринінг на нейроендокринні пухлини шлунка 1 типу й аутоімунне захворювання щитоподібної залози.

Огляд

Це оновлення клінічної практики AGA містить 12 положень найкращої практики щодо діагностики та ведення атрофічного гастриту, заснованих на опублікованих даних і консенсусі експертів без формальної оцінки рівня доказів. Атрофічний гастрит трапляється в 15% населення США; поширеність аутоімунного гастриту оцінюють у 0,5%-2%, а перніціозної анемії — у 0,15%-1%. Ризик прогресування до аденокарциноми шлунка оцінюють у 0,1%-0,3% на рік, а нейроендокринні пухлини шлунка I типу виникають із частотою 0,4%-0,7% на рік за хронічного атрофічного гастриту.

Ендоскопічна діагностика

Типові ознаки — бліда слизова, краща видимість судин і зникнення складок; кишкова метаплазія проявляється світло-блакитними гребенями (light blue crest) і білими непрозорими полями. Оскільки зміни малопомітні, потрібні ендоскопія високої чіткості, добре очищення слизової та методи посилення зображення, наприклад вузькоспектральна візуалізація (NBI); у багатоцентровому дослідженні ендоскопія високої чіткості з NBI мала чутливість 87% і специфічність 97% для кишкової метаплазії.

Перніціозна анемія та нейроендокринні пухлини

Перніціозна анемія — пізня стадія аутоімунного гастриту; вперше виявленим пацієнтам без нещодавньої ендоскопії потрібна ендоскопія з топографічними біопсіями. Невеликі нейроендокринні пухлини менше 1 см слід видаляти ендоскопічно з подальшим наглядом кожні 1-2 роки; за більших пухлин потрібна ендосонографія, а пухлини понад 2 см, із глибокою інвазією чи метастазами в лімфовузли потребують операції. Дефіцит заліза, що виявляється до 50% за атрофічного гастриту з переважним ураженням тіла, часто з'являється раніше за дефіцит вітаміну B12.

Часті запитання

Як діагностують атрофічний гастрит?

Гістологічно за біопсіями, взятими за оновленим Сіднейським протоколом з урахуванням типових ендоскопічних ознак.

Як часто проводити ендоскопічний нагляд?

За поширеного атрофічного гастриту слід розглянути кожні 3 роки; за аутоімунного гастриту інтервал визначають індивідуально спільно з пацієнтом.

Що ще потрібно перевірити за аутоімунного гастриту?

Антитіла до парієтальних клітин і внутрішнього фактора, рівень заліза та вітаміну B12, нейроендокринні пухлини шлунка 1 типу й аутоімунне захворювання щитоподібної залози.

Джерело

Shah SC, Piazuelo MB, Kuipers EJ, Li D. AGA Clinical Practice Update on the Diagnosis and Management of Atrophic Gastritis: Expert Review. Gastroenterology 2021;161(4):1325-1332. DOI: 10.1053/j.gastro.2021.06.078. Published by Elsevier Inc. on behalf of the AGA Institute. Короткий виклад підготовлено Medpresso на основі оригінальної публікації; він не замінює повний текст або медичну консультацію.