Оновлення клінічної практики AGA щодо медичного лікування дивертикуліту товстої кишки

Ключові положення

Огляд

Це оновлення American Gastroenterological Association (AGA) містить практичні, засновані на доказах поради для лікарів, які ведуть пацієнтів із дивертикулітом ободової кишки. Воно охоплює візуалізаційну діагностику, колоноскопію після епізоду, вибіркове застосування антибіотиків, профілактику рецидивів і роль планової операції з акцентом на індивідуальні рішення.

Діагностика та колоноскопія

Комп'ютерну томографію (КТ) слід розглядати для підтвердження діагнозу в пацієнтів без попереднього візуалізаційного підтвердження та для пошуку ускладнень за тяжкого перебігу; її також слід розглядати за відсутності покращення на лікуванні, імуносупресії або множинних рецидивів під час обговорення профілактичної операції. Колоноскопію рекомендовано після ускладненого дивертикуліту та після першого епізоду неускладненого, але її можна відкласти, якщо впродовж останнього року виконано якісну колоноскопію. За тривожних симптомів її слід розглянути раніше. У пацієнтів із хронічними симптомами після дивертикуліту триваюче запалення потрібно виключити за допомогою візуалізації та ендоскопії нижніх відділів ШКТ; якщо його немає, слід розглянути вісцеральну гіперчутливість.

Лікування гострого епізоду

У гострій фазі неускладненого дивертикуліту рекомендована дієта з прозорих рідин із розширенням у міру покращення. Антибіотики рекомендовані при неускладненому дивертикуліті, якщо пацієнт має супутні захворювання чи старечу астенію, рефрактерні симптоми або блювання, С-реактивний білок понад 140 мг/л або вихідний рівень лейкоцитів понад 15 × 109 клітин/л. Їх також рекомендують при ускладненому дивертикуліті та при неускладненому з рідинним скупченням або довшою ділянкою запалення на КТ. У пацієнтів з імуносупресією частіше розвивається тяжкий чи ускладнений перебіг, тому поріг для візуалізації, антибіотикотерапії та консультації колоректального хірурга має бути низьким.

Профілактика рецидивів

Пацієнтам слід дотримуватися якісного харчування, досягати або підтримувати нормальний індекс маси тіла, регулярно бути фізично активними й не курити, а також уникати регулярного приймання (два рази на тиждень і частіше) нестероїдних протизапальних препаратів, крім аспірину, призначеного для вторинної профілактики серцево-судинних захворювань. Близько 50 % ризику дивертикуліту зумовлено генетичними чинниками.

Планова операція

Ускладнений дивертикуліт найчастіше буває першим проявом хвороби, і його ризик знижується з кожним рецидивом. Рішення про планову сегментарну резекцію слід ухвалювати індивідуально з урахуванням тяжкості хвороби, уподобань і цінностей пацієнта, ризиків і користі, зокрема якості життя. Операція знижує, але не усуває ризик дивертикуліту, а хронічні шлунково-кишкові симптоми після неї не завжди зменшуються.

Часті запитання

Чи всім пацієнтам із дивертикулітом потрібні антибіотики?

Ні. В імунокомпетентних пацієнтів із легким неускладненим дивертикулітом їх можна застосовувати вибірково; вони рекомендовані ослабленим пацієнтам і пацієнтам із супутніми захворюваннями, за ускладненого перебігу та за певних лабораторних чи КТ-ознак.

Коли проводити колоноскопію після епізоду?

Через 6–8 тижнів або після повного зникнення симптомів, залежно від того, що настане пізніше, якщо лише тривожні симптоми не потребують ранішого обстеження.

Чи слід пропонувати операцію після певної кількості епізодів?

Ні. Сама по собі кількість епізодів не повинна визначати планову резекцію; рішення ухвалюють індивідуально.

Джерело

American Gastroenterological Association. AGA Clinical Practice Update on Medical Management of Colonic Diverticulitis: Expert Review. Gastroenterology, онлайн-публікація в грудні 2020 р. doi:10.1053/j.gastro.2020.09.059. Цей огляд підготовлено Medpresso на основі оригінальної публікації; він не замінює повного тексту чи медичної консультації.