Гострі переломи човноподібної кістки: рекомендації з діагностики та лікування

Огляд

Огляд містить рекомендації щодо діагностики та лікування гострих переломів човноподібної кістки — найчастіших переломів кісток зап'ястка. Їх легко пропустити, а пізня діагностика підвищує ризик незрощення та довготривалих проблем із зап'ястком.

Клінічна підозра

Перелом човноподібної кістки слід запідозрити після падіння на випростану руку з болем у променевій частині зап'ястка. Болючість в ділянці анатомічної табакерки та інші провокаційні тести чутливі, але неспецифічні, тому поєднання ознак інформативніше за будь-який окремий симптом.

Візуалізація

Первинна рентгенографія має включати спеціальні проєкції човноподібної кістки. Оскільки ранні знімки можуть не виявити перелом, за стійкої клінічної підозри та нормальної рентгенограми потрібні додаткові дослідження. Перевагу надають МРТ завдяки її точності у виключенні перелому, а КТ корисна для оцінювання зміщення уламків. Раннє застосування цих методів дає змогу уникнути непотрібної тривалої іммобілізації в пацієнтів без перелому.

Лікування

Переломи талії човноподібної кістки без зміщення зазвичай лікують гіпсовою іммобілізацією; хірургічна фіксація можлива для пацієнтів, які хочуть швидше повернутися до активності. Переломи зі зміщенням, нестабільні та переломи проксимального полюса, як правило, потребують хірургічної фіксації через вищий ризик незрощення.

Спостереження

Перш ніж припинити іммобілізацію, зрощення слід підтвердити — бажано за допомогою КТ, якщо рентгенограми неоднозначні. Основні ускладнення, на які треба зважати, — незрощення та аваскулярний некроз.