Травма акроміально-ключичного суглоба

Загальні відомості

Цей огляд StatPearls, написаний Кіл, Таки та Кайзер і востаннє оновлений у вересні 2022 року, присвячений ушкодженням акроміально-ключичного (АК) суглоба. На них припадає понад 40 % травм плеча і майже 10 % усіх травм у контактних видах спорту, як-от американський футбол, лакрос і хокей із шайбою, і вони часто виникають під час занять спортом, падінь із велосипеда та в дорожніх аваріях. Легкі ушкодження спричиняють мало ускладнень, але тяжкі можуть позбавити плече значної частини сили й функції та супроводжуватися переломом ключиці, імпінджментом або, рідко, ушкодженням нервів і судин.

Анатомія та клінічна картина

Суглоб стабілізують головним чином АК-зв'язка, верхня частина якої найважливіша, і дзьобоподібно-ключичні зв'язки (трапецієподібна та конусоподібна), що забезпечують вертикальну стабільність. Звичайний механізм — прямий удар по зовнішній поверхні плеча за приведеної руки або падіння на витягнуту руку чи лікоть. Пацієнти скаржаться на біль у передньоверхній частині плеча, набряк, синець або видиму деформацію, іноді є симптом «клавіші»: піднята ключиця пружинить під час натискання донизу. Потрібно оглянути всю ключицю, груднинно-ключичний суглоб і оцінити стан нервів і судин.

Обстеження та класифікація

Зазвичай достатньо стандартних рентгенограм. За неясного діагнозу допомагають проєкція Занка (промінь нахилено на 10–15 градусів у краніальному напрямку), двобічні передньозадні знімки та знімки з навантаженням вантажем, а за збереженої непевності можливі УЗД чи МРТ. Дзьобоподібно-ключичну відстань порівнюють із протилежним боком. Класифікація Роквуда (типи I–VI) визначає лікування: тип I — розтягнення АК-зв'язки, тип II — розрив АК-зв'язки з розтягненням дзьобоподібно-ключичної зв'язки, тип III — розрив обох зв'язок зі збільшенням дзьобоподібно-ключичної відстані на 25–100 %, тип IV — зміщення ключиці назад, тип V — зміщення понад 100 %, тип VI — рідкісне зміщення донизу.

Лікування

Типи I та II і багато ушкоджень типу III лікують без операції: косинкова пов'язка, знеболення, лід і лікувальна фізкультура. Операцію розглядають за ушкоджень типу III зі зміщенням понад 75 %, у людей фізичної праці та спортсменів високого рівня, якщо важливий зовнішній вигляд або консервативне лікування неефективне, а типи IV–VI зазвичай потребують операції. Варіанти гострої фіксації — гачкова пластина (яку згодом потрібно видаляти), дзьобоподібно-ключичний гвинт Босворта та дротяна петля (обидві конструкції видаляють приблизно через 8 тижнів) і реконструкція з ендобаттоном. Хронічні ушкодження лікують санацією суглоба, реконструкцією зв'язок і стабільною фіксацією, наприклад методами Вівера—Данна в модифікації, Маццокка або «докінг», а операцію Мамфорда застосовують за болісних хронічних ушкоджень типів I та II.

Прогноз

Більшість пацієнтів, яких лікували без операції, відновлюють функцію до 6 тижнів і повертаються до звичайної активності до 12 тижнів. Після операції руку іммобілізують на 6 тижнів, а повна активність повертається приблизно через 6 місяців. Залишковий біль є у 30–50 % пацієнтів, а ускладнення включають артроз, подразнення від конструкції, інфекцію та адгезивний капсуліт.