Акне, мікробіом шкіри та лікування антибіотиками

Огляд

Цей огляд, опублікований в American Journal of Clinical Dermatology у 2019 році, присвячений зв'язку між вульгарними вуграми, мікробіомом шкіри та антибактеріальною терапією. Акне — поширене хронічне захворювання волосяного фолікула та сальної залози. У його розвитку беруть участь чотири процеси: надмірне утворення шкірного сала, порушення проліферації та диференціації кератиноцитів фолікула, бактеріальна колонізація та запальна відповідь організму. Оскільки антибіотики вже кілька десятиліть залишаються однією з основ лікування, автори аналізують, як ця практика впливає на мікроорганізми шкіри та на антибіотикорезистентність.

Мікроорганізми, пов'язані з акне

Cutibacterium acnes (раніше Propionibacterium acnes) — домінуючий вид у пілосебацейному комплексі. Вважається, що він сприяє акне, посилюючи секрецію шкірного сала, утворення комедонів і запалення через рецептори вродженого імунітету, систему комплементу та інфламасому. Водночас це важливий коменсал, який підтримує низький pH шкіри й обмежує колонізацію патогенами. Геномні дослідження показують, що його роль залежить від штаму: одні лінії тісно пов'язані з акне й мають додаткові гени вірулентності, інші асоціюються зі здоровою шкірою. Staphylococcus epidermidis, можливо, стримує C. acnes, а дріжджові гриби Malassezia розглядають як додатковий чинник, особливо при акне, що не відповідає на лікування.

Антибіотики та резистентність

Найчастіше при акне призначають макроліди, кліндаміцин і тетрацикліни. Резистентність C. acnes до макролідів і кліндаміцину зросла в багатьох регіонах світу, причому стійкість до одного препарату нерідко поєднується зі стійкістю до іншого. Резистентні штами можуть зберігатися на шкірі після лікування та знижувати ефективність наступних курсів. Тетрацикліни залишаються активними щодо більшості ізолятів, але стійкість до них також зростає. Застосування антибіотиків впливає й на інші бактерії шкіри, відбираючи резистентні стафілококи як на оброблених, так і на необроблених ділянках.

Значення для практики

Монотерапію антибіотиками, місцевими чи системними, не рекомендовано. Місцеві антибіотики слід поєднувати з бензоїлпероксидом або топічним ретиноїдом, а системні — застосовувати разом із зовнішньою терапією обмеженими курсами, а не тривало. Під час вибору препарату потрібно враховувати попереднє застосування того самого класу антибіотиків; для частини жінок альтернативою можуть бути гормональні засоби. Автори пропонують добирати антибіотик з урахуванням типу штаму та його чутливості й називають вакцини та методи, засновані на мікробіомі, можливими альтернативами в майбутньому.