Переломи вертлюжної кістки: анатомія, діагностика, лікування

Загальні відомості

Цей огляд StatPearls, написаний Хоґе та Шовеном і востаннє оновлений у березні 2022 року, присвячений оцінці, діагностиці та лікуванню переломів кульшової западини. Вони виникають переважно в молодих людей після високошвидкісної травми, із частотою близько 3 на 100 000 відтоді, як використання ременів безпеки стало обов'язковим. Переломи при падінні з висоти менше 10 футів (близько 3 метрів) трапляються дедалі частіше, ймовірно, через остеопенію та остеопороз. Роботи Летурнеля та Жюде лишаються золотим стандартом, а одним із головних нещодавніх досягнень стала черезшкірна фіксація окремих типів переломів.

Анатомія та супутні травми

Кульшова западина поділяється на передню та задню колони, а суглобову поверхню можна уявити як перевернуту літеру Y, пов'язану з крижово-клубовим суглобом сідничою опорою. Це часто травми високої енергії: в одній великій серії у половини пацієнтів були супутні ушкодження, найчастіше кінцівок, далі голови, грудей і нервів. Навіть ізольовані переломи можуть потребувати переливання крові, а ушкодження сідничого нерва, зазвичай його малогомілкової порції зі звисаючою стопою, потрібно перевіряти під час госпіталізації.

Оцінка та класифікація

Обстеження проводять за стандартними принципами травматології. Спершу виконують звичайні рентгенограми (передньозадня проєкція таза із затульною та клубовою косими проєкціями Жюде), а шість рентгенологічних орієнтирів допомагають визначити тип перелому. КТ точніша й часто потрібна через супутні травми. Рентгенограми з навантаженням дають змогу оцінити стабільність стегна при переломо-вивихах задньої стінки. Система Летурнеля поділяє переломи на п'ять елементарних типів (задня стінка, задня колона, передня стінка, передня колона, поперечний) і п'ять поєднаних варіантів, серед яких найчастіше трапляється перелом обох колон.

Лікування

Більшості переломів кульшової западини потрібна відкрита репозиція та внутрішня фіксація, зазвичай через 3–5 днів після травми, бо затримка понад 3 тижні пов'язана з гіршими результатами. Консервативне лікування підходить при стабільних конгруентних переломах, що не зачіпають верхній звід, і передбачає щадне часткове навантаження з щотижневими рентгенограмами протягом перших 4 тижнів. Екстрена операція показана при невправному або рецидивному вивиху стегна, наростаючому дефіциті сідничого нерва, судинному ушкодженні, відкритих переломах і супутньому переломі шийки стегнової кістки з того самого боку. Основні доступи — Кохера—Ленгенбека, клубово-пахвинний і клубово-стегновий.

Ускладнення та наслідки

Якість репозиції — головний чинник пізнього артрозу, мета — точність у межах 1 мм. Інші ускладнення — інфекція (близько 5 %), ушкодження нервів, венозна тромбоемболія та гетеротопічна осифікація, яку запобігають опроміненням або індометацином після розширених чи задніх доступів. Прогноз найгірший при Т-подібних переломах, а найнадійнішим орієнтиром є дані через рік.