Зменшення тривалості госпіталізації збільшує кількість ускладнень у хірургічних пацієнтів

За останні два десятиліття лікарні скоротили перебування пацієнтів у стаціонарі через такі фактори, як нестача місць у відділеннях, економічна недоцільність тривалого перебування пацієнтів на лікарняному ліжку та необхідність зниження витрат. Водночас акцент робиться на амбулаторному лікуванні. 

Результати одного з небагатьох досліджень з вивчення взаємозв'язку між тривалістю перебування у відділенні (length of stay, LOS) та ускладненнями після виписки у хірургічних пацієнтів були представлені на віртуальному клінічному конгресі Американського коледжу хірургів (American College of Surgeons, ACS) у 2021 році. Результати показали, що середня тривалість перебування у стаціонарі після операції знизилася на одну третину: з трьох днів у 2014 році до двох днів у 2019 році.

Хоча дослідники дійшли висновку, що загальна частота післяопераційних ускладнень знизилася на 1% за п'ятирічний термін, у той же час виявилося збільшення на 12% ускладнень після виписки за декількома поширеними хірургічними напрямками у більш ніж 538 000 пацієнтів. 

Численні ускладнення, зокрема інфекції та серцево-судинні захворювання, мали значно вищу частоту виникнення після виписки у 2019 році порівняно з 2014 роком, коли середня тривалість перебування у лікарні була вищою.

Пацієнти можуть не розпізнавати ускладнення 

Існує так звана «чорна діра», яку необхідно усунути в період між випискою пацієнта з лікарні та його першим післяопераційним візитом. На сьогодні використовується модель очікування, в якій лікар припускає, що хірургічні пацієнти, які перенесли хірургічне втручання, повернеться з будь-якими тривожними ознаками та симптомами.

Недолік цього підходу полягає в тому, що пацієнти та члени їхніх сімей часто не розпізнають ранні симптоми ускладнень, а потім їхні проблеми можуть погіршитися. Багато пацієнтів та їхні сім'ї не готові до переходу з лікарні до будинку та до здійснення самодопомоги. Хірургічна бригада може не дізнатися про ускладнення доти, доки пацієнт не вирушить у відділення невідкладної допомоги або не відвідає клініку. Якби лікар дізнавався раніше про проблему, то можна було б своєчасно надати допомогу й зменшити тяжкість ускладнення або навіть запобігти йому.

Дослідники зазвичай підраховують частоту загальних ускладнень протягом першого місяця після хірургічних процедур. До цього числа входять ускладнення, що виникли у лікарні та після виписки. На сьогоднішній день є мала доказова база впливу тривалості перебування в хірургічному відділенні на кількість ускладнень. 

Число ускладнень після виписки зростає

Дослідницька група вивчала зв'язок між LOS й ускладненнями після виписки за допомогою Національної програми вдосконалення якості хірургії (NSQIP®) на основі баз даних Американського коледжу хірургів. NSQIP – це провідна національна програма для вимірювання та покращення якості хірургічної допомоги в лікарнях, що орієнтована на результати та скоригована з урахуванням ризиків. Програма спрямована на зниження запобіжних післяопераційних ускладнень.

Зокрема, дослідники оцінили дані в період з 2014 по 2019 рік пацієнтів, які перенесли будь-яку з 11 хірургічних операцій на товстій та прямій кишці, стравоході; органах гепатопанкреобіліарної, гінекологічної або урологічної систем. 

Будь-яке небажане явище, що відбувається після виписки (протягом 30 днів після операції), уважається ускладненням. Дослідники виявили, що частка післяпологових ускладнень зросла з 44,6% у 2014 році до 56,5% у 2019 році.

Збільшилася частота таких ускладнень, як інфекції в області хірургічного втручання, а також пневмонія, інфекція сечовивідних шляхів, сепсис. Іншими ускладненнями, які зросли зі зниженням LOS, були серцево-судинні захворювання, інсульт, а також тромбоемболія. Багатьом з цих ускладнень можна запобігти з урахуванням своєчасної діагностики.

Для зниження частоти ускладнень після виписки, кожна лікарня повинна мати скоординовану систему моніторингу, діагностики та своєчасного лікування можливих ускладнень. Обов'язковими компонентами такої системи мають бути: 

• навчання пацієнтів та членів їх сімей перед операцією та перед випискою, спрямоване на розпізнавання симптомів можливих ускладнень;

• ретельний моніторинг післяопераційного періоду для пацієнтів з підвищеним ризиком ускладнень.