Довіра пацієнтів до штучного інтелекту в медицині

Olena Vyrva, MD · Оновлено: 30 жовтня 2026

Чому довіра пацієнтів стає ключовою умовою впровадження штучного інтелекту?

Довіра до медичного штучного інтелекту (ШІ, artificial intelligence, AI) стає одним із чинників, що визначають ставлення суспільства до нових технологій діагностики та лікування. У міру впровадження алгоритмів у клінічну практику залишається важливе питання: чи готовий пацієнт довірити ШІ діагностичне рішення і яку роль при цьому має зберігати лікар?

У дослідженні Michael Constantin Kirchberger, опублікованому в JMIR Formative Research у 2026 році, вивчали уявлення дорослого населення США про використання ШІ в медицині, довіру до різних діагностичних сценаріїв і вимоги до підготовки майбутніх лікарів [1]. Особливу увагу приділили побоюванням щодо надмірної залежності клініцистів від алгоритмів і підтримці обов'язкового навчання роботі зі ШІ.

Основний висновок дослідження: суспільна довіра до медичного ШІ має умовний характер. Респонденти переважно віддавали перевагу рішенням, що ґрунтуються на професійній компетентності лікаря, і вважали за потрібне навчати майбутніх фахівців критично оцінювати можливості та обмеження штучного інтелекту.

Ключові моменти

  • 62,8% із 524 дорослих у США найбільше довіряли діагнозу, що ґрунтується лише на експертизі лікаря; лише 7,8% обрали модель, у якій первинний діагноз формує ШІ.
  • 93,9% вважали навчання лікарів щодо обмежень і помилок ШІ вкрай або дуже важливим.
  • 81,1% дуже або надзвичайно непокоїло, що майбутні лікарі можуть покладатися на ШІ без критичної перевірки.
  • 85,1% підтримали обов'язкове навчання використанню, етиці та обмеженням ШІ в медичних університетах.
  • Опитування оцінювало вподобання, а не точність діагностики чи результати лікування.

Як проводилося дослідження і кого опитували?

Загалом в онлайн-опитуванні взяли участь 524 повнолітні мешканці США.

Анкета містила 12 запитань: 7 основних запитань про сприйняття ШІ в медицині та 5 демографічних. Дослідники оцінювали довіру до різних діагностичних сценаріїв, значущість підготовки лікарів щодо обмежень ШІ, побоювання щодо надмірної залежності від алгоритмів, підтримку обов'язкового навчання та уявлення про пріоритети медичної освіти.

Якій діагностичній моделі респонденти довіряють найбільше?

Перевага лікарської експертизи стала найвиразнішим результатом опитування. Обираючи найнадійніший підхід до складної діагностичної ситуації, 62,8% віддали перевагу лікареві, який ухвалює рішення, спираючись виключно на власну професійну компетентність.

Варіант, за якого лікар спочатку формулює діагноз, а потім використовує ШІ для додаткової перевірки, обрали 26,7%. Лише 7,8% віддали перевагу моделі, у якій первинний діагноз формує ШІ, а лікар виступає фахівцем, що його перевіряє.

Ці результати свідчать про перевагу провідної ролі лікаря в діагностичному процесі. Однак їх не можна тлумачити як доказ клінічної переваги діагностики без ШІ: дослідження оцінювало суспільні вподобання в гіпотетичному сценарії, а не точність діагностики чи результати лікування при порівнянні різних моделей.

Лікарі переглядають на моніторі рентгенограму грудної клітки, проаналізовану ШІ-асистентом

Чому підготовка лікарів до роботи зі ШІ має вирішальне значення?

Навчання щодо обмежень ШІ виявилося тісно пов'язаним із довірою респондентів до рішень лікаря. Загалом 93,9% оцінили формальну підготовку лікарів щодо обмежень і можливих помилок ШІ як «вкрай важливу» або «дуже важливу».

Водночас 81,1% повідомили про сильне занепокоєння можливою надмірною залежністю майбутніх лікарів від результатів ШІ без критичної перевірки.

Підтримка обов'язкового навчання відображає ці побоювання: 85,1% підтримали включення підготовки з використання ШІ, його етичних аспектів та обмежень до обов'язкової програми медичних університетів.

Отже, результати показують, що суспільство пов'язує довіру до застосування ШІ не лише з технологією, а й із компетентністю фахівця, який відповідає за інтерпретацію результатів.

Чи має медична освіта зміщувати акцент на людиноцентровані навички?

Людиноцентровані компетентності (human-centered skills) охоплюють емпатію, комунікацію з пацієнтом та етичне судження. У дослідженні 70,2% висловилися за те, щоб медична освіта приділяла більше уваги таким навичкам, а не лише клінічним процедурам, за умови що ШІ зможе надійно виконувати більше технічних завдань.

Цей результат відображає уявлення респондентів про майбутню роль лікаря: технологічна компетентність має поєднуватися з навичками спілкування, професійним судженням і збереженням людської взаємодії. Водночас запитання було сформульоване в контексті гіпотетичного розвитку ШІ, тому відповідь не можна вважати доказом того, що технічні клінічні навички слід скорочувати в реальних навчальних програмах.

Сприйняття цифрових навичок лікарів загалом було позитивним: 79,6% оцінили їх як добрі або дуже добрі.

Як результати можуть вплинути на підготовку майбутніх лікарів?

Обов'язкова підготовка зі ШІ є найбезпосереднішим освітнім наслідком результатів опитування. Висока підтримка такого навчання свідчить про те, що респонденти очікують від лікаря не просто вміння користуватися цифровими інструментами, а й здатності розуміти обмеження алгоритмів, розпізнавати можливі помилки та зберігати відповідальність за клінічне рішення.

Для медичних освітніх програм це означає потребу розглядати грамотність у сфері ШІ як поєднання технічних знань, критичної оцінки результатів та етичних компетентностей.

Фахівці працюють з ШІ-асистентом, виведеним на великий екран

Читайте також: Чат-боти зі штучним інтелектом у сфері психічного здоров'я

Довіра до ШІ залежить від збереження професійної ролі лікаря

Ключовий практичний висновок дослідження полягає в тому, що суспільство не демонструє безумовного неприйняття штучного інтелекту в медицині, але віддає перевагу моделям, у яких провідна роль залишається за лікарем. Висока підтримка обов'язкового навчання, занепокоєння надмірною залежністю від алгоритмів і пріоритет людиноцентрованих навичок вказують на очікування відповідального, критично осмисленого застосування ШІ.

Для медичної освіти результати є аргументом на користь системної підготовки лікарів до роботи з такими технологіями. Однак одномоментне опитування не встановлює причинно-наслідкових зв'язків і не доводить, що запропоновані освітні зміни самі по собі підвищать довіру чи покращать клінічні результати. Наступний крок — оцінка освітніх підходів на репрезентативніших вибірках і вивчення того, як підготовка лікарів впливає на ухвалення рішень, комунікацію та довіру пацієнтів.

Для лікарів

Респонденти сприймали ШІ насамперед як другу перевірку діагнозу лікаря, а не як першого «читача». Відкрито пояснювати пацієнтові, коли і як використовується ШІ, і показувати, що його результат критично переглянуто, імовірно, так само важливо, як і сам інструмент. Дані є самозвітними вподобаннями однієї онлайн-вибірки зі США.

Запитання та відповіді

Який підхід до діагностики вважають найбільш вартим довіри?

В опитуванні 62,8% учасників обрали діагноз на основі професійної експертизи лікаря, 26,7% — первинну оцінку лікаря з подальшою перевіркою за допомогою ШІ, а 7,8% — первинний діагноз ШІ з подальшою перевіркою лікарем.

Які освітні зміни підтримали учасники дослідження?

85,1% респондентів підтримали обов'язкове навчання використанню ШІ, його етичним аспектам та обмеженням у медичних університетах. Крім того, 70,2% віддали перевагу пріоритету людиноцентрованих навичок за умови, що ШІ зможе надійно виконувати більше технічних завдань.

Наскільки людей непокоїть надмірна залежність лікарів від ШІ?

Значною мірою: 81,1% дуже або надзвичайно непокоїло, що майбутні лікарі можуть приймати результати ШІ без критичної перевірки.

Чи доводить дослідження, що діагностика без ШІ точніша?

Ні. Опитування оцінювало суспільні вподобання в гіпотетичному сценарії. Точність різних діагностичних моделей та їхній вплив на результати лікування не порівнювали.

Література

  1. Kirchberger MC. Public Perceptions of AI in Medicine and Implications for Future Medical Education: Cross-Sectional Survey. JMIR Form Res. 2026;10:e89123. doi: 10.2196/89123. PMID: 41984594.