Нове дослідження щодо лікування струсу мозку

Струс мозку – форма черепно-мозкової травми, яка часто зустрічається у дітей і підлітків;  може мати несприятливі наслідки для фізичного, когнітивного, емоційного стану й здорового сну.

Клінічні рекомендації з лікування струсу мозку у дітей та підлітків традиційно полягає в дотриманні повного фізичного й розумового відпочинку до зникнення симптомів з подальшим поступовим поверненням до звичного способу життя й занять.  Рекомендації часто оскаржуються і засновані на експертному консенсусі, а не на переконливих доказах.

Завдання полягало в тому, як кількісно оцінити обсяг фізичної й пізнавальної активності, якою діти й підлітки повинні займатися під час одужання.  Нове дослідження, проведене вченими з Центру досліджень і політики в області травм, спортивної медицини та невідкладної медицини при Національній дитячій лікарні (Center for Injury Research and Policy, Sports Medicine, and Emergency Medicine at Nationwide Children's Hospital), вивчало об'єктивно вимірювану фізичну й когнітивну активність  в індивідуальному темпі протягом першого тижня після струсу мозку.

Результати дослідження групи підлітків були опубліковані в Журналі посттравматичної реабілітації при травмах голови (The Journal of Head Trauma Rehabilitation) і показали, що самостійна фізична й когнітивна активність протягом першого тижня після струсу мозку в підлітків сама собою не прискорює й не продовжує одужання.

Ці результати показують, що стосовно посттравматичного ведення дітей і підлітків зі струсом мозку потрібна деяка гнучкість і варіабельність для визначення рівня активності під час відновлення. Лікарі можуть навіть заохочувати безпечні легкі фізичні навантаження, якщо вони не погіршують симптоми струсу мозку, і водночас пацієнт має достатній час для відпочинку.

Вік учасників дослідження становив від 11 до 17 років, вони були оглянуті протягом 72 годин після травми у відділенні невідкладної допомоги й отримали підтверджений лікарем діагноз струсу мозку. У них було два пристрої: один для вимірювання їх фізичної активності та сну цілодобово, а інший для вимірювання їх когнітивної активності поза школою.  Учасники оцінювали свої щоденні симптоми струсу мозку, заповнюючи Шкалу симптомів після струсу мозку (Postconcussion Symptom Scale) протягом першого тижня після травми.

Дослідники виявили, що, хоча щоденна фізична й когнітивна активність збільшувалася протягом першого тижня після травми, щоденні симптоми після струсу мозку зменшувалися.  Збільшення кількості кроків за день було пов'язано з раннім зникненням симптомів. Однак цей зв'язок не був статистично значущим після оцінки гострих посттравматичних симптомів.

Дані для цього дослідження отримували від батьків і дітей-підлітків, які були направлені до дослідної групи шкільним спортивним тренером або набрані у відділенні невідкладної допомоги.

Після підтвердженого лікарем діагнозу струсу головного мозку дослідники зв'язувалися з батьками дітей, і вони потрапляли до групи дослідження протягом 72 годин після травми за умови надання письмової згоди батьків.  Потім за групами підлітків спостерігали до зникнення симптомів (що визначається як відсутність симптомів або повернення симптомів до передтравматичного рівня) або через 45 днів після травми, залежно від того, що відбулася першим.

Струс мозку не у всіх протікає однаково, а конкретні його прояви у пацієнтів значно відрізняються – схема лікування не може бути однаковою.  Це дослідження показало, що діти і підлітки зі струсами мозку, як правило, досить добре регулюють свою фізичну й когнітивну активність, що не затягує їх одужання.  Під наглядом лікарів можливий індивідуальний план лікування, в залежності від тяжкості симптомів і за умови дотримання рекомендацій, які захистять пацієнта від повторних травм голови під час одужання.