Чи впливає глютен на підвищення маси тіла

Прихильники теорії про вплив глютену на підвищення ваги стверджують:

• глютен стимулює підвищення ваги за рахунок наявності пептидів, що виявляють опіоїдну активність;

• пептиди глютену знижують витрату енергії у стані спокою, що призводить до позитивного енергетичного балансу.

Чи так це насправді?

Глютен – основний білок, що міститься в зернових культурах.

Пшениця, рис, кукурудза є провідними зерновими культурами, що використовуються як обов'язкові продукти в раціоні харчування людини в усьому світі. Якщо глютен є причиною збільшення ваги, які механізми, що лежать в її основі?

Відповісти на це питання нам допоможуть результати дослідження, опубліковані 2022 року у виданні «Бюлетень харчування» («Nutrition bulletin»). Автори статті «Чи стимулює глютен підвищення маси тіла в людей?» ("Do gluten peptides stimulate weight in humans?", Fred Bronus et al., 2022) наводять цікаві дані, які змушують переглянути традиційну точку зору про вплив глютену на підвищення ваги.

Передбачається, що механізм стимуляції підвищеного споживання їжі під час попадання до організму глютену зводиться до наступного: пептиди, що утворюються в тонкому кишечнику під час розпаду глютену, мають схожість з опопоїдними ендогенними пептидами – ендорфінами (Meisel, 1997; Teschemacher 19). Ендорфіни – група опіоїдних пептидів, що виробляється нейронами головного мозку, що впливає на емоційний стан і зниження порога больової чутливості. Почуття щастя та насолоди пов'язані з викидом ендорфінів у мозок. Однак опіоїди мають і безліч інших ефектів: ендогенні опіоїди пригнічують шлунково-кишкове травлення, знижують транзит їжі й моторику шлунково-кишкового тракту. Цей складний механізм регулюється опіоїдними рецепторами в м'язовому й підслизовому шарах стінок тонкого кишечника, а також у воротній вені. Пептиди, які потрапляють до організму із зовнішнього джерела, називають екзорфінами або нутриноїдами. Так, потрапляючи в травний тракт, глютен розщеплюється до пептидів, які називаються екзорфінами глютену.

Більш ранні роботи з вивчення впливу пептидів глютену на підвищення ваги ґрунтувалися на наступному припущенні: опіоїдні пептиди, що утворюються в результаті перетравлення глютену, досягають мозку й підвищують почуття задоволення від їжі, у такий споіб стимулюючи апетит. Однак водночас не враховувалися складні процеси регулювання почуття голоду, насичення та апетиту. Нещодавно була поставлена ​​під сумнів гіпотеза про те, що харчові ендорфіни стимулюють споживання більшої кількості їжі через задоволення.

Доведено, що екзорфіни глютену можуть призводити як до стимулюючих, так і до інгібуючих ефектів щодо апетиту, підвищувати відчуття ситості та знижувати кількість прийомів їжі. Відомо, що ендорфіни знижують перистальтику кишечника, зменшують спорожнення шлунка. Цілком логічно припускати, що на відміну від стимуляції апетиту, ці реакції призведуть до втрати апетиту та зниження споживання їжі (Sobczak et al., 2014).

Розглянемо поведінку білків рослинного походження в організмі людини. Чи викликає перетравлення рослинного білка (глютену) апетит і, відповідно, збільшення споживання їжі? Мінімальне споживання білка у денному раціоні людини становить 0,8 г/кг ваги. Рослинні білки не містять повного набору незамінних амінокислот, тому потрібний баланс між споживанням як рослинних, так і тваринних білків. Але чи білки стимулюють почуття голоду? Численні дані клінічних досліджень підтверджують, що це не так. Навпаки, багаті на білок дієти знижують апетит, спорожнення шлунка й прийом їжі. Крім того, під час перетравлення білків зі стінок тонкого кишечника вивільняються пептидні гормони GLP-1 (glucagon-like peptide-1) та PYY (pancreatic peptide YY), що регулюють відчуття ситості. Пептидні гормони діють синергічно з пептидами, отриманими в результаті перетравлення їжі, що призводить навіть до більшого насичення, ніж ізольовано вуглеводи й жири (Astrup et al., 2015; Bensaid et al., 2003; Hansen et al., 2021; Kim) et al., 2016).

Якщо споживання пшеничного глютену викликає надмірну вагу, можна очікувати значно більшої поширеності надмірної ваги у країнах, із традиційно великим споживанням пшениці та глютену на душу населення. Наприклад, у Північній Африці, Західній та Центральній Азії. Але це не так.

Викликає зацікавленість дослідження ((Bolourchi et al., 1968), в якому весь споживаний з їжею білок замінювали пшеничною клейковиною як єдине джерело білка протягом 50 днів. Такий щоденний раціон збільшував споживання білка майже в 5 разів від денної норми (500 г). 67 г) У результаті це не призвело до підвищення маси тіла в жодного з тих, хто був під наглядом лікарів.

Одне з останніх досліджень (Wang et al., 2021b), проведених серед 13 494 жінок США, не виявило відмінностей у щоденному споживанні калорій, індексі маси тіла й кількості споживання глютену.

Окремо варто згадати про глютенову хворобу та хворобу Крона.

Глютенова хвороба або целіакія (celiac disease) – генетично обумовлене захворювання, що виявляється у непереносимості глютену, атрофії ворсинок тонкого кишечника й порушенні процесу всмоктування їжі. Але слід ураховувати, що целіакія розвивається в невеликої частини населення – лише 1%. Часто пацієнти самі заявляють про свою непереносимість до глютену, але під час додаткового обстеження у таких пацієнтів не виявляється підвищена проникність кишечника, характерна для целіакії.

Хвороба Крона (Crohn's disease) – тяжке системне захворювання шлунково-кишкового тракту, що характеризується лімфаденітом, виразково-рубцевою деформацією відділів ШКТ. Невиправдане виключення глютену для пацієнтів із хворобою Крона найчастіше призводить лише до зниження маси тіла та нестачі необхідних поживних речовин у цієї категорії пацієнтів.

Нещодавні дослідження (Behrendt et al., 2021. Study of data from the UK Biobank) показали слабкий позитивний зв'язок між споживанням глютену й масою тіла в жінок. Крім того, було зроблено висновок: обмеження споживання глютену навряд чи принесе користь метаболічному здоров'ю населення загалом.

Наявні сучасні дані (Schlesinger et al., 2019; Seal & Brownlee, 2015) підкреслюють, що довгострокове споживання цільнозернових культур, що містять глютен:

• корелює з нижчим ризиком збільшення ваги або з його відсутністю;

• знижує ризик розвитку діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань, раку кишечника.

Сучасна концепція харчування така: органи контролю за продуктами харчування в усьому світі рекомендують регулярне споживання цільнозернових продуктів, більшість з яких містить глютен, додатково до інших джерел білка й рослинної їжі. Присутність зернових культур у раціоні харчування гарантує баланс необхідних поживних речовин, амінокислот, антиоксидантів, що забезпечує надійний захист від багатьох захворювань і порушень функцій шлунково-кишкового тракту, і, як правило, не призводить до збільшення ваги. Отже, вживання цільнозернових продуктів у межах здорового способу життя й збалансованого харчування є обов'язковим.