Цервікалгія (біль у шиї). Причини, симптоматика, діагностика

Біль у шиї або цервікалгія посідає четверте місце серед усіх захворювань опорно-рухового апарату, поступаючись болю в ділянці попереку (перше місце). Так, частота й поширеність цієї патології збільшується з віком і частіше зустрічається серед жінок, ніж серед чоловіків. До 70% людей відчувають біль в області шиї протягом життя, але це не заважає їхній повсякденній діяльності. У дослідженні "Глобальний тягар хвороб" (Global Burden of Disease study) ця патологія посідає четверте місце в рейтингу загальної інвалідності (D. Hoy et al, 2014). 

Цервікалгію визначають як безпосередньо біль у шиї без іррадіації або з іррадіацією в одну чи обидві верхні кінцівки тривалістю не менше одного дня. Цервікалгія також може супроводжуватися головним болем, болем у плечі. Але, основною скаргою є все ж таки біль у шиї. 

У 2021 році в Журналі Фізіотерапії ("Journal of Physiotherapy") було опубліковано статтю "Фізіотерапевтичний менеджмент болю в шиї" ("Physiotherapy management of neck pain" Arianne P Verhagen). Автор статті наводить класифікацію цервікалгії.

Класифікація передбачає чотири ступені (Grade Explanation): 

• Біль у шиї та пов'язані з нею розлади без симптомів, що вказують на значну структурну патологію. Відсутність або незначний вплив на повсякденну діяльність.
• Відсутність симптомів значної структурної патології. Виражені порушення повсякденної активності.
• Відсутність симптомів значної структурної патології. Наявність неврологічних ознак, таких як зниження глибоких сухожильних рефлексів, слабкість і порушення чутливості у верхній кінцівці.
• Симптоми значної структурної патології, які мають (але не обмежуються) перелом, вивих хребця, ушкодження спинного мозку, інфекцію, новоутворення або системне захворювання, включно із запальними артропатіями.

Понад 90% пацієнтів мають прояви I або II ступеня. Частота прояву IV ступеня доволі низька і становить близько 2%.

Фактори, що впливають на підвищений ризик розвитку болю в шиї: 

• травма;
• професійні чинники;
• психологічні чинники; 
• куріння.

Діагностика

Діагностика охоплює: 

• збір анамнестичних даних про пацієнта (history taking);
• фізикальний огляд (examination);
• методи візуалізації (diagnostic imaging);

Часто пацієнти з шийним болем вказують на наявність травми в анамнезі, так званої хлистової травми (whiplash-associated disorder), як правило, отриманої під час автомобільної аварії. Важливим є визначення можливих професійних чинників, які спричинили біль: низька задоволеність роботою, високий рівень стресу, вимушена робоча поза. Причини скарг на головні болі можуть також бути пов'язані з цервікогенним болем (cervicogenic headache; головним болем, що розвивається внаслідок шийного болю та посилюється після рухів шиєю). Скарги на іррадіацію болю в руку часто пов'язані з шийною радикулопатією (cervical radiculopathy): у таких пацієнтів спостерігаються неврологічні симптоми, такі, як розлад чутливості в пальцях кистей, зниження рефлексів на рівні ліктьового та променево-зап'ястного суглобів.  

Метою фізикального огляду пацієнта є підтвердження або виключення діагнозу цервікалгії. Фізикальне дослідження передбачає: 

• оцінку пози;
• пальпацію;
• оцінку обсягу рухів;
• вимірювання м'язової сили;
• перевірку рефлексів;
• перевірку чутливості;
• спеціальні тести: тракційний тест (Taction Test), тест на розтягнення верхніх кінцівок (Upper Limb Tension Test), тест на відведення плеча (Shoulder Abduction Test), тест Сперлінга (Spurling`s Test) - форамінальний компресійний тест для оцінки шийного відділу хребта на предмет шийної радикулопатії). 

Більшість клінічних протоколів щодо цервікалгії не рекомендує направляти пацієнтів на візуалізацію (КТ, МРТ). Діагностична візуалізація рекомендується для виключення шийної радикулопатії (грижі диска шийного відділу хребта; cervical disc herniation). Переломи шийних хребців найкраще візуалізуються під час КТ. МРТ демонструє кращу візуалізацію грижі диска шийного відділу хребта. 

Прогноз

Різні джерела досліджень вказують, що від 50% до 85% пацієнтів не досягають повного одужання, що свідчить на користь рецидивуючого характеру цервікалгії. Крім того, огляд даних показав, що болі в шиї знизилися на 45% протягом тільки перших 6,5 тижнів. У пізніші терміни зниження болю не спостерігалося. 

Як правильно вести пацієнтів із цервікалгією?

Які ефективні методи лікування болю в шиї?

Читайте в нашій статті "Лікування болю в шиї".