Алергія

Термін «алергія» охоплює широкий спектр станів.  Алергія виникає, коли імунна система організму стає гіперреактивною до речовини, яку називають алергеном, яка сама собою може бути нешкідливою.

Зовнішні речовини, що провокують алергію, називаються алергенами.  Вплив може статися під час вдиху, ковтання, ін'єкції алергену або під час його контакту зі слизовою оболонкою очей, дихальними шляхами або шкірою.  Імунна відповідь виникає не через небезпечну природу алергена, а через помилкове розпізнавання речовини як шкідливої.

Класичними симптомамии алергії можуть бути:

 • закладений ніс або нежить;

 • сильне чхання;

 • проблеми з диханням через набряк дихальних шляхів;

 • запалення носових пазух;

 • нудота й гастрит;

 • шкірний висип і свербіж.

Проблема тут не в самій імунній відповіді, а в тому, що імунна система людини, яка страждає на алергію, не може розрізнити небезпечний і безпечний чужорідний білок.  Тому такі люди бурхливо реагують на дійсно нешкідливі антигени.

Цікавий факт у разі багатьох алергій полягає в тому, що перший вплив не викликає ніякої реакції.  Але у разі сенсибілізації імунна система звертає увагу на чужорідну молекулу або алерген і починає проявляти ворожу відповідь під час наступної зустрічі.

Деякі плазматичні клітини, що утворюються з В-лімфоцитів, які прореагували  на  антиген, перетворюються в клітини, які зберігають довготривалу пам'ять про антиген.  Наступного разу, коли людина стикається з цим алергеном навіть за незначного впливу, виникає алергічна реакція у вигляді швидкого каскадного вироблення специфічних антитіл проти виявленого антигену.

У деяких випадках алергія приймає небезпечну для життя форму, набряк дихальних шляхів практично перешкоджає потоку повітря, кровоносні судини розширюються настільки, що кров'яний тиск різко падає, може з’явитись блювота й навіть втрата свідомості.

Більшість алергій спочатку викликають симптоми на шкірі й слизових оболонках, у дихальних шляхах і кишечнику через вивільнення гістаміну з клітин у цих областях. Хоча симптоми зазвичай проявляються одразу, у деяких людей може пройти кілька годин або днів, перш ніж відбудеться сенсибілізація.

Алергії також називають гіперчутливістю, але не всі види гіперчутливості є алергією.  Наприклад, непереносимість молока викликана відсутністю або дефіцитом ферменту, що називають лактазою, який розщеплює молочний цукор (лактозу).

У результаті цей цукор накопичується в кишечнику, створюючи сприятливе середовище для різних бактерій, які викликають типові симптоми спазмів у животі, метеоризм і діарею через токсичні побічні продукти надмірної активності бактерій.

Історія алергії

У 1906 році Клеменс фон Пірке першим описав алергію як змінену реакцію імунної системи у відповідь на вплив чужорідних білків. На сьогодні цей термін використовується для позначення надмірної реакції на сторонні речовини.

Наскільки поширені алергії?

Алергії зустрічаються досить часто. Їх число зростає через все більш високий рівень забруднення, але також, можливо, через нав'язливу чистоту, яка позбавляє імунну систему можливості «випробувати свої захисні функції» на дійсно шкідливих антигенах.

У результаті імунітет починає реагувати на всі незрозумілі для нього речовини.  Це називається гігієнічною гіпотезою, і за останні десятиліття вона знайшла чимало прихильників.

Ще одним можливим фактором зростання алергії серед населення в цілому є наявність атопії.  Атопія – це спадкова тенденція до розвитку алергічних реакцій, таких як алергічний риніт, астма, атопічний дерматит або екзема, у людей з гіперреакцією на харчові алергени або алергени, що поступають через дихальні шляхи.

Типи алергену

Подразники, які можуть бути небезпечними для життя алергіків, зазвичай нешкідливі для людей, які не страждають на алергію.  

Загальні алергени:

 • спори цвілі, що ростуть у вологих приміщеннях;

 • кліщі домашнього пилу;

 • траву й пилок дерев;

 • шерсть домашніх тварин;

 • харчові алергени, в основному з горіхів, риби й молюсків, сої та яєць.

Шкірні алергени:

 • латекс;

 • нікель;

 • консерванти;

 • барвники, такі як фарби для волосся.

Інші алергени – це укуси бджіл або ос, ліки, такі як сульфаніламіди й антибіотики, інгібітори аспірину й простагландину, а також деякі анестетики.

Діагностика алергії

Хоча наявність алергії легко діагностувати, знайти причину складніше.  Зазвичай це визначається за допомогою тесту, під час якого незначна кількість кількох потенційних алергенів уводиться в шкіру передпліччя або підлопаточної області.

Наявність алергічного набряку навколо місця введення може вказувати на алергію на цю речовину. Патч-тестування на алергію уповільненого типу, аналізи крові й інші дослідження також проводяться в тих випадках, коли вони необхідні.

Лікування алергії

Кращий спосіб справитися з алергією – запобігти їй, уникаючи можливих або перевірених алергенів. Наприклад, прибирання будинку з метою позбавлення від пилових кліщів і грибкових спор, закриття вікон у сезон пилку й осушення повітря для запобігання скупчення цвілі можуть допомогти уникнути алергії.

У разі появи алергії використовуються антигістамінні препарати й стероїди для пригнічення симптомів нападу, але вони не можуть вилікувати саму алергію, тому важливо звернутися до фахівця для визначення подальшої тактики лікування.