Успішне старіння: основні поняття

Urtamo A, Jyväkorpi SK, Strandberg TE. Definitions of successful ageing: brief review of multidimensional concept. Acta Biomed. 2019; 90 (2): 359-363. Published 2019 May 23. doi:10.23750/abm.v90i2.8376

Вступ

У 44 році до н.е. знаменитий римський політичний діяч та оратор Марк Туллій Цицерон, перебуваючи у поважному віці 62 років, написав знамените есе «Про старість». У ньому він розмірковував про своє бачення старіння й наводив аргументи проти невірного трактування цього процесу, що прижилося, на його думку, як обов'язково жалюгідного й сповненого суму. Минуло багато років, і вже в ХХ столітті була розроблена концепція успішного старіння, яку на «наукові рейки» поставили два автори – Rowe та Kahn, які видали у 1987 році книгу «Успішне старіння». Згідно з їхньою думкою, для правильної старості необхідні такі складові: відсутність серйозних захворювань, високий рівень фізичної, психологічної та соціальної активності. Автори оригінальної статті, з якою ми сьогодні знайомимося в нашому огляді, представили своє бачення процесів старіння за допомогою короткого ревью наукових праць, які на сьогодні проведені з цієї тематики. На думку авторів, розглядати концепцію Rowe і Kahn можна як з позиції соціуму в цілому, так і з точки зору індивідума. Для суспільства «здорове старіння» більшою мірою передбачає наявність власне здоров'я та можливість розвитку особистості в певних сферах людської діяльності. Саме тоді для конкретної людини на перше місце поряд зі здоров'ям виходить збереження залученості до життєвих процесів, мінімальне зниження когнітивних та фізичних функцій. Також учені відзначають, що оцінка ступеня успішного старіння має відбуватися комплексно, з урахуванням усіх вищезгаданих компонентів і може бути суб'єктивною. Наприклад, хтось дуже сильно страждатиме через зниження своєї пам'яті, водночас не звертаючи уваги на падіння рівня фізичної активності. Для іншої людини все буде з точністю до навпаки. Kim і Park після проведеного ними метааналізу вважають, що існує чотири основні складові успішного старіння: відсутність хвороб та інвалідності, високий рівень когнітивної, розумової та фізичної активності, активне залучення до життєвих процесів, гарна адаптація до вікових змін. У подібний спосіб описують своє бачення старіння Fernandez-Ballesteros et al., що відображено на схемі (рис.1). Також вищезгадані автори використовують термін «щоденна активність» – activities of daily living (ADL), яка вважається одним із основних моментів, що сприяють успішному перебігу процесу старіння. Метою своєї статті автори вказують коротке ознайомлення з основними моментами поняття «успішне старіння» з урахуванням його багатоплановості та багатовекторності.

Психологічне функціонування

Із розвитком медицини, яка останнім часом зробила стрибок як у своєму лікувальному, так і в профілактичному та реабілітаційному напрямах, відзначається підвищення середньої тривалості життя людини, що, зі свого боку, спричиняє збільшення питомого зростання популяції старше 80 років. У цьому віці, згідно з даними статті, хвороби та вікові функціональні обмеження поєднуються зі зниженням якості життя. Водночас зазначено, що зниження ступеня вираженості факторів ризику розвитку кардіоваскулярних ускладнень залежить від активності та рівня загального здоров'я старіючої людини. Концепція «успішного старіння» передбачає як поліпшення якості життя, так і її продовження, тому низка дослідників, зокрема Andersen-Ranberg займалися вивченням цього аспекту, особливо його зв'язком із успішним старінням. В оригінальному огляді ми читаємо, що суттю дослідження Andersen-Ranberg можна вважати фразу: здорових довгожителів не існує, але існують самостійні. Водночас слід зазначити, що дуже невелика кількість довгожителів підходить під критерії «вдалого старіння», які висувають у своїй книзі Rowe та Kahn. Ще однією з ознак «хорошого» життя, яка прийнята в суспільстві, є відсутність захворювань. Тим не менш, під час проведення низки досліджень було відзначено, що відсутність хронічних захворювань та інвалідності не є основними елементами успішного старіння. Крім цього, Baltes та Baltes відзначають у своїй роботі часткове компенсування фізіологічної втрати здоров'я за належного підходу до соціальної та психологічної адаптації людини. Когнітивні функції, до яких автори відносять сприйняття, увагу й пам'ять, з віком зазвичай піддаються деградації. На думку Hartley et al., максимально можливе збереження когнітивних функцій у поєднанні з профілактикою порушень пам'яті є ключовими факторами успішного старіння. Довгі дослідження показали, що середина життя людини критична щодо появи ознак когнітивних порушень, одним з яких є погане сприйняття нової інформації. У низці випадків відбувається компенсаторне збільшення когнітивних функцій, яке автори пояснюють включенням резервів, що ґрунтуються на добре розвиненій пам'яті.

Фізичне функціонування

Цей аспект є одним із найбільш важливих у сфері успішного старіння, тому фізична активність протягом усього життя відіграватиме значну роль у збереженні здоров'я як у молодому, зрілому, так і в похилому віці. Ми знаємо, що з віком у людини відбувається падіння м'язової маси, яке поєднується зі зниженням м'язової сили та функціональними порушеннями. Однак, зміна стилю життя, харчування, наявність хронічних хвороб також роблять свій внесок у поступове й часто непомітне для старіючої людини погіршення загального стану, яке відзначається нею далеко не відразу. Надалі відбувається посилення негативних змін, які можуть призвести до стресової вразливості, зростання ризику функціональної нестійкості і, зрештою, збільшення смертності в цій популяції. Серед індикаторів фізичної активності та рухливості автори виділяють наступні: швидкість ходьби, здатність виконувати спеціальні тести та можливість підтримувати відповідний ADL. На жаль, навіть за можливості зберігати фізичну активність на досить високому рівні, багато людей похилого віку обмежують себе в русі за наявності захворювань, що супроводжуються хронічним болем. Цей факт ще раз показує нам, що проблема успішного старіння лежить у багатьох площинах життєдіяльності людини, зокрема у розробці хороших анальгетичних засобів, які можна приймати тривалий період із мінімальними побічними ефектами. 

Психосоціальні фактори

Ще один напрямок, що робить вагомий внесок у справу успішного старіння. Настрій людини на життя, горезвісна радість від кожного прожитого дня є тим поштовхом, який дає імпульс для застосування невитрачених фізичних можливостей. Важливість цього компонента старіння велика, і для підтримки інтересу до життя людини дуже важливо знайти собі щось, що рухає вперед. З наукової позиції цей процес описали Baltes та Baltes, які запропонували модель виборчої оптимізації з компенсацією – model of selective optimisation with compensation (SOC), яка пояснює адаптацію до старіння успішними психологічними та поведінковими процесами. Ця модель містить як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори й відображає схильність людини до прийняття того чи іншого рішення залежно від внутрішніх можливостей. На противагу вищевказаним авторам, Young і колеги запропонували іншу модель, взявши за основу існування можливості компенсувати зниження психосоціальної активності старіючої людини за допомогою психологічних та соціальних аспектів суспільства в цілому. З Янгом згодні ще двоє дослідників: Kim and Park, які вважають, що у разі високої соціальної активності та психологічної адаптації успішне старіння можливе навіть за значного зниження фізичних та когнітивних можливостей людини. На думку авторів, активне залучення до життєвих процесів є тим компонентом старіння, який, як найважливіший, відзначають під час досліджень самі люди похилого віку. Ця складова відбиває збережену значимість людини у житті, чи це робота, сімейне коло, можливість займатися активним хобі, подорожувати тощо. Зниження соціальної активності, самотність, замкнутість є факторами, які можуть посилювати розвиток хвороб, прискорювати зниження когнітивних функцій, сприяти гнобленню фізичної активності. За активної участі у соціальних та життєвих процесах, усе відбувається з точністю до навпаки. Хороший рівень адаптації до змін, що супроводжують людину в похилому віці, також украй важливий, оскільки саме вона відповідальна за прийняття себе «такою, якою є», що в такому випадку має на увазі спокійне ставлення до факту власного старіння й автоматично обнулює тривогу й незадоволеність цим природним життєвим. процесом.

Висновки

Як бачимо, концепція успішного старіння є досить великою й зачіпає цілий спектр проблем, починаючи від соціальних і закінчуючи фізіологічними й психологічними. Найважливішою з усіх, ми вважаємо, є остання. Адже саме ставлення до свого стану визначає те, як людина реагує на обставини її життя і здоров'я, що змінилися. Оскільки в спектр визначень ступеня «успішності» старіння входить ціла низка суб'єктивних факторів, створити критерії для її виявлення є досить складним завданням. Тим не менш, автори статті з оптимізмом дивляться в майбутнє щодо розвитку цього медико-соціального поділу життя, уважаючи, що незабаром будуть розроблені об'єктивні ознаки, за якими можна буде точно оцінити рівень «успішності» старіння кожної людини. Нагадаємо, що наша стаття є оглядом роботи, в якій інформація представлена ​​докладніше. Для ознайомлення з оригінальною статтею рекомендуємо перейти за посиланням, розміщеним на початку нашого рев'ю.