Психологічний стрес в умовах пандемії COVID-19

Пандемія COVID-19 триває у світі понад два роки, серед експертів немає єдиної думки про те, коли вона закінчиться. Були пророкування кінця цієї пандемії в лютому 2020 року, інші фахівці вважали, що все припиниться влітку того ж року. Прогнози не справдилися. Генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) Tedros Adhanom Ghebreyesus припускає, що пандемію вдасться зупинити у 2022 році, але лише в тому випадку, якщо у всіх країнах буде вакциновано двома дозами щонайменше 70% населення. Фахівці фармацевтичної корпорації "Pfizer" уважають, що нинішня ситуація збережеться ще "найближчі рік-два".

Досвід показує: немає гарантії, що будь-які прогнози будуть вірними й не з'явиться новий штам коронавірусу. Ця невизначеність викликає у людей підвищену тривожність, невпевненість у майбутньому й веде до серйозних психічних порушень.

«Багатьом людям справді важко жити у невизначеності, – каже лікар-психіатр Бостонського медичного центру (Boston Medical Center, USA) Christine Crawford. – Постійність дає нам відчуття контролю над життям, почуття передбачуваності та впевненості».

Опитування, проведене Університетом Монмута (Monmouth University, New Jersey, USA), виявило, що 60% американців «втомилися» від пандемії, а 45% зізналися, що вона їх дратує. "Ізоляція, страх, невизначеність, економічні потрясіння викликають або можуть спричинити психологічний стрес", – уважає Devora Kestel, голова департаменту психічного здоров'я ВООЗ.

Душевні розлади стрімко набувають масового характеру. Мільйони людей живуть у страху за своє здоров'я, бояться втратити близьких, страждають від ізоляції, відчувають розгубленість через матеріальні збитки, пов'язані з обмеженнями під час локдаунів. Пандемія для багатьох докорінно змінила звичний життєвий уклад. Студентка з Бостона Ching Lin ділиться своїми враженнями: «Ми маємо бути вакциновані та робити тест щотижня, але, незважаючи на це, люди продовжують заражатись». Її колега Emeline додає: «Ми відчуваємо сильний стрес через те, що маємо бути в ізоляції, а коли повернемося до звичайного життя, усе вже буде інакше».

Глобальність проблеми підтверджує особливу увагу до неї фахівців з ООН та слова Генерального секретаря цієї організації António Guterres: «Пандемія COVID-19 вплинула на цілі сім'ї та спільноти. Ідеться про додатковий психологічний стрес, до якого найбільш схильні співробітники сфери охорони здоров'я, літні люди, підлітки та молодь...».

Особлива вразливість медиків

Стан психіки людей за умов пандемії відстежується експертами у багатьох країнах. Devora Kestel відзначає тривожну статистику, що стосується психічного здоров'я медичних працівників: «Згідно з дослідженнями, які проводилися в Канаді, 47% співробітників сфери охорони здоров'я повідомили про те, що потребують психологічної підтримки. Це майже половина від учасників опитування. У Китаї пригноблений стан переживають 50% медиків, 45% відчувають тривожність, на безсоння страждають 34%». Американські медики зізнаються, що вони або їхні колеги через постійну напругу, викликану важкою роботою з хворими на COVID-19, схильні до дратівливості, безсоння, нічних кошмарів і навіть нападів паніки.

На плечі лікарів лягла колосальна відповідальність, необхідність приймати нестандартні рішення в умовах ситуації, що швидко змінюється, дефіциту достовірних, підтверджених експериментально наукових рекомендацій, непередбачуваності, особливо на початку пандемії, поведінки коронавірусу, його нових і нових мутацій... Багато медиків заражаються і хворіють COVID-19. Лікарі не мають достатнього часу на відпочинок та відновлення, відчувають хронічне недосипання та стрес. Це веде до психологічної втоми та емоційного вигоряння, знижує ефективність роботи та провокує серйозні психічні проблеми. Однак, незважаючи на ці труднощі, опитування, проведене у квітні 2020 року в Медичному центрі Нью-Йорка (США), показало, що понад 60% його співробітників отримували задоволення від значущості їхньої роботи й близько 50% залишалися оптимістами.

Проблеми дітей – проблеми майбутнього

Обмежувальні заходи, вжиті урядами багатьох країн у зв'язку з пандемією COVID-19, різко змінили звичне життя школярів: навчальні заклади перейшли на дистанційну форму навчання, позакласні заходи були скасовані, живі контакти педагогів та учнів розірвані, зустрічі та безпосереднє спілкування з друзями та однокласниками виключено.

Результати багатьох досліджень, зокрема вчених бельгійського Ghent University (UGent), показують, що пандемія негативно позначається на успішності дітей, їхньому загальному самопочутті та психічному здоров'ї. Серйозне занепокоєння висловлює Jef Vlegels, дослідник UGent: «Головне занепокоєння полягає в тому, що шкільний вік є критичним для розвитку дитини та її особистості, і на цьому фундаментальному етапі життя підліток стикається з дуже складними питаннями, що хвилюють». Психічне становище дітей значною мірою залежить від своїх соціальних контактів і зв'язків, і тому сьогодні, у порівнянні з періодом до пандемії, діти менш упевнені в собі, недостатньо енергійні, більш замкнені й відокремлені.

Дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ (UNITEF National International Children's Emergency Fund) попереджає, що несприятливі наслідки пандемії COVID-19 для психічного здоров'я дітей та підлітків можуть відчуватися протягом багатьох років у майбутньому. Закриття шкіл на карантин у 145 країнах світу негативно позначилося на дітях (їхня кількість оцінюється приблизно в 1,6 мільярда осіб). Перша радість, що можна не ходити до школи, швидко пройшла й ізоляція стала великою проблемою. Діти сумують за звичною обстановкою, друзями, бояться, що вони, їхні друзі або родичі можуть заразитися коронавірусом. За даними організації, кожен сьомий підліток зараз страждає на той чи інший розлад психіки.

Президент Швейцарської асоціації фахівців у галузі дитячої та юнацької психіатрії й психотерапії (Schweizerische Gesellschaft für Kinder-und Jugendpsychiatrie und-psychotherapie) Oliver Bilke-Hentsch в інтерв'ю пресі сказав, що «у країні через пандемію Covid-19 проблеми з психічним здоров'ям серед дітей та підлітків поширені зараз сильніше, ніж раніше». Фахівець зазначає, що дівчатка більше, ніж хлопчики, схильні до ризику депресії; вони можуть упасти в стан апатії та дезорієнтації, особливо, якщо втратили інтерес до навчання. Хлопчики йдуть у віртуальний світ комп'ютерних ігор, втрачають інтерес до реального життя, виявляють невмотивовану нервозність й агресію. Адже попереду вибір професії, усвідомлення себе як члена суспільства, непростий з усіх точок зору перехід у дорослий світ. Що ж чекає на цих хлопців у майбутньому?

Helen Westerman з британської благодійної організації «Childline» також стурбована великою кількістю повідомлень про дітей, які відчувають тривожність та депресію. "Потенційно у нас на руках ціле покоління, чиє психічне здоров'я підірване епідемією", – каже вона.

Серед підлітків усе більшого поширення набувають суїцидальні настрої. Чим старший школяр, тим більш негативний вплив на нього вимушеної ізоляції. «Проблема серйозна. Ми спостерігаємо, як щорічно в середньому 47 тисяч підлітків кінчають життя самогубством. Це приголомшлива статистика», – говорить Zeinab Hijazi, фахівець із питань психічного здоров'я та психосоціальної підтримки ЮНІСЕФ.

Велика додаткова відповідальність лягає на батьків та вчителів, які першими можуть помітити та звернути увагу на такі небезпечні ознаки, як апатія, дратівливість чи надмірно імпульсивна поведінка дитини. Адже школа – це вивчення предметів. Там дитина отримує навички спілкування з однолітками, у неї розвивається емпатія, вміння поводитися у тих чи інших ситуаціях.

У грудні 2021 року в США було випущено бюлетень громадської охорони здоров'я про кризу психічного здоров'я дітей та підлітків, в якій йдеться: «Було б трагедією, якби ми впоралися з однією кризою у галузі громадської охорони здоров'я тільки для того, щоб дозволити іншій розростись на його місці».